Вони всюди. Незалежно від того, в якому місці планети вчені вивчають земну кору, вони знаходять все ті ж 19 мікроорганізмів. Яким чином їм вдалося завоювати «світове панування»? Відповідь на це питання для дослідників поки залишається загадкою.
На поверхні Землі певні місця стають домівкою для самих різних організмів. Навіть якщо умови проживання схожі, це зовсім не означає, що вони будуть населені однаковими видами. І в Арктиці, і в Антарктиді холодно, але білі ведмеді і пінгвіни «тримають дистанцію».
Види, здатні пересуватися самостійно поширені ширше. «Легко зрозуміти, як птахи і риби можуть бути подібні в різних океанах, – говорить Метт Шренка (Matt Schrenr) з Мічиганського університету в Іст-Лансінг, – Але уява не справляється, коли думаєш про майже ідентичні мікроби в зразках породи в 16000 тисячах кілометрах один від одного».
У рамках програми Census of Deep Life (Перепис глибинного життя) Шренка у складі міжнародної команди вчених досліджує глибини від 100 до 2000 метрів нижче поверхні. Вони використовують шахти, колодязі та бурові установки в місцях, розкиданих від Антарктиди до Канади, в тому числі і на дні океану. Зразки, підняті з глибин, відправляються в Морську біологічну лабораторію в Вудс-Холі, Массачусетс, де аналізується їх мікробний склад.
«У них спостерігається основна група мікробів, яка з’являється знову і знову у всіх середовищах», – розповідає Рік Колвелл (Rick Colwell) з Орегонського університету в Коваллісе, що представив перші результати досліджень на засіданні Американського ґеофізичного союзу (American Geophysical Union). «Деякі можуть зустрічатися дуже рідко, лише долі відсотків від загальної кількості мікроорганізмів, однак вони є».
Учені поки не можуть знайти зрозумілого пояснення такій постійності. «Важко розробити гіпотезу, яким чином організми поширилися настільки широко», – говорить Колвелл. Можливо, мікроби якимось чином пересуваються під землею, однак складно знайти зв’язок між південноафриканською золотою копалнею, наприклад, і замороженими кишенями метану під індонезійським морським дном. Крім того, підземні мікроорганізми якимось чином розвиваються аналогічним чином, використовуючи доступні їм обмежені ресурси.
За припущенням Шерон Грим (Sharon Grim) з лабораторії у Вудс -Холі, мікроорганізми володіють різними версіями ґена, по якому їх ідентифікують, але при цьому не пов’язані один з одним. Шренка пропонує більш суперечливе пояснення. Він вважає, що мікроби, які з’явилися мільярди років тому в однакових умовах, були рознесені по всій планеті за допомогою тектонічних плит.
Барбара Шервуд-Лоллар (Barbara Sherwood – Lollar), що вивчає древні екосистеми з Університету Торонто вважає, що «ці результати означають спільність колонізації надр планети. Визначення того, як і коли це сталося – наш наступний важливий крок».
Колвелл більш обережний. «Я не можу з упевненістю сказати, що ці організми можуть поширюватися», – говорить він. Але, враховуючи стабільні умови в надрах, вчений припускає, що мікроби, можливо, знаходяться там цілу вічність, і знаходитимуться там ще довго після того, як життя на поверхні вимре.
Натхнення: facepla.net