У лові на воблери не існує будь-яких жорстких обмежень і вимог, однак практика показує, що щука віддає перевагу тихохідним великим воблерам, судак добре клює на довгасті приманки класу «мінно», що нагадують уклейку, а язь і голавль частіше трапляються на невеликі темні воблери , які своїм зовнішнім виглядом нагадують жука або пуголовка.
У разі лову саме окуня підійдуть практично будь-які дрібні й середні приманки з активною грою. Для лову на глибоких ділянках або в каламутній воді беруть воблери з яскравим забарвленням.
На течії краще не використовувати високочастотні приманки з великими «лопатками», так як найшвидше їх гра буде постійно збиватися.
Система далекого закидання воблерів
Природно, що чим воблер важчий і чим його форма обтічніша, тим далі він летить, але існує ще один фактор, який впливає на дальність польоту воблера. Якщо ви хочете вибрати воблер, який летить якнайдалі, то вибирайте воблери з системою дальнього закиду. Такі воблери мають в собі один або кілька металевих кульок, які перекочуються від голови до хвоста воблера, тим самим зміщуючи центр тяжіння, що збільшує дальність польоту воблера.
Також ці кульки створюють додатковий шумовий ефект, який додатково залучає рибу.
В даний час різноманітність воблерів дуже велика, і можна виділити кілька модельних видів, серед яких найвідомішими є фети, кренки, шеди, мінно, Волкер, Поппера.
Головний критерій у цій класифікації – форма тіла. Найчастіше форма воблера імітує певну рибу, земноводну або комаху, якими годується той чи інший хижак. З огляду на досвід багатьох рибалок, можна сказати, що проживання в водоймі імітованої риби зовсім не обов’язково для результативної риболовлі.
Щуку ловлять на воблери різного розміру. Закономірність про те, що на велику приманку попадається і риба побільше, дійсно діє, але не без винятків. Іноді маленький воблер здатний привернути увагу і великого хижака. Довжина приманки на щуку – 5-20 см. Найбільші воблери застосовуються в трофейній тролінговій ловлі.
Окунь частіше атакує воблери маленького і середнього розміру, хоча є і безліч прикладів того, як невеликий хижак попадався на великі воблери з дуже активною грою.
Кожен воблер характеризується певним ступенем заглиблення при проводці. На хороших, фірмових воблерах, таких як у , виробники вказують діапазон глибини, на якій можна провести приманку.
Ступінь заглиблення залежить від розмірів і кута нахилу «лопатки». Чим більший кут, тим глибше буде йти воблер в процесі проводки. Принади, «лопатка» яких встановлена ??практично перпендикулярно до тіла, будуть рухатися у поверхні, опускаючись на глибину не більше 1 м.
Для лову на дуже глибоких ділянках водойми використовуються воблери, які здатні заглиблюватися на 13-15 м. Також варто пам’ятати, що ступінь заглиблення частково залежить від темпу проводки, діаметра волосіні і дальності закидання воблера.
Найбільш глибоководними воблерами вважаються тролінгові воблери.
За критерієм плавучості все воблери поділяють на три групи:
- плаваючі
- потопаючі
- суспендери (нейтральна плавучість)
Плаваючі воблери. Такі приманки в пасивному положенні не тонуть, перебуваючи на поверхні води. Вони підійдуть, перш за все, для лову в неглибоких водоймах, а також у разі застосування нерівномірної проводки, адже під час зупинок плаваючі воблери спливають, і саме в цей момент найчастіше атакує щука.
Потопаючі воблери. Назва говорить сама за себе: після закидання ці приманки поступово тонуть. Такі воблери хороші при полюванні на крупну трофейну щуку, особливо в осінній сезон.
Воблери суспендери. Своєрідні компромісні моделі воблерів, які просто зависають на певній глибині. Підійдуть для лову хижаків, що полюють на середніх глибинах.
У підсумку можна сказати, що вибір плавучості приманок залежить в першу чергу від передбачуваної глибини лову, умов водойми і пори року.
Воблери характеризуються активною або пасивною грою.
Щуку частіше привертає саме неспішна гра приманки, тому в даному випадку підійдуть низькочастотні воблери. Як правило, такі приманки використовують переважно в літній період, коли щуці часто лінь гнатися за швидкою приманкою.
На високочастотні воблери дуже добре ловляться окунь, досить непогано головень з язем.
За великим рахунком забарвлення воблерів можна розділити на так зване провокуюче і природне. Принади з природним забарвленням імітують якусь конкретну рибу (уклейку, плотву, краснопірка, окуня), тоді як провокуюче забарвлення має на увазі використання дуже яскравих кольорів.
Природні приманки підійдуть для лову активних хижаків, а провокуючі воблери хороші в лові пасивної щуки. Класичні варіанти – це сріблясті або жовтуваті воблери, а також зелені приманки, що нагадують невеликого окуня.