Вченим вперше вдалося виділити і розмножити “інопланетних” архей з кислотних озер в Йеллоустонському національному парку, чиє вивчення допоможе нам зрозуміти, як життя може виживати в екстремальних умовах на Землі і за її межами.
“Наше дослідження показує, як живі організми можуть пристосовуватися і взаємодіяти з іншими істотами за допомогою симбіозу або ж паразитизму для того, щоб виживати в агресивному середовищі. Тепер ми можемо вирощувати цих “диких” мікробів і навіть використовувати їх для виробництва енергії і в медичних цілях”, — заявив Мірцеа Подар (Mircea Podar) з Національної лабораторії Оак-Ріджі (США).
Озера і гейзери в жерлі Йеллоустонського супервулкана на заході США є одними з найбільш екстремальних і химерних середовищ існування на Землі, де живуть вкрай незвичайні мікроорганізми, здатні жити в “пекельних” умовах, переносити величезні дози радіації, тепла, живитися сіркою і жити в майже чистій кислоті.
Як пояснюють Подар і його колеги, вчені давно знають про їх існування, проте до цього часу їм ніяк не вдавалося отримати достатню кількість цих “інопланетних” мікробів – бактерій і архей – з вод Йеллоустонських гарячих джерел і кислотних озер і примусити їх жити і розмножуватися в нормальному середовищі, що необхідно для їх розшифровки ДНК, визначення їх положення на “дереві життя” і подальшого вивчення.
Авторам статті вдалося виділити мікробів з йеллоустонського кислотного “супу” завдяки технології, що дозволяє виділяти РНК одиночних мікробів з розчину, і розмножити їх за допомогою особливого середовища проживання, в якій підтримувалася температура в 82 градуси Цельсія і кислотність 3.6 pH.
Виростивши кілька колоній цих “кислотних” мікробів, команда Подара виявила, що їм вдалося знайти не один, а два різних види архей, один з яких живе всередині іншого. Більш великий організм, основа цієї матрьошки, відомий вченим під ім’ям Acidilobus –представників цього роду мікробів вчені вже знаходили в джерелах Камчатки і в озерах, а її “співмешканця” – архею Nanopusillus acidilobi, раніше ніде не виявляли.
Ця “нано-архе” вкрай незвичайна за своєю природою, так як вона пристосувалася до життя всередині інших мікроорганізмів і втратила здатність синтезувати деякі амінокислоти, ферменти і клітинну “енерговалюту” АТФ – їх вона “краде” у більш великого мікроба. Завдяки цьому розміри її клітин вкрай малі – їх діаметр не перевищує 300 нанометрів, що є вкрай скромним показником для мікробів, а геном складається всього з 600 тисяч “букв”.
Спостереження за її життєвим циклом показують, що поки ця архея ще не до кінця втратила здатність до самостійного життя, як багато інших ендосимбіонтів і ендопаразитів – вона може залишати клітини Acidilobus і жити деякий час окремо від них, при цьому не зварившись і не розплавившись в киплячій кислоті. Це, ймовірно, дозволяє мікробам втекти з вмираючої клітини-господаря, не загинувши разом з нею.
Відкриття цього мікроба, як сподіваються вчені, розширить наші уявлення про можливі межі життя і неживого світу, а також допоможе нам зрозуміти, як може виглядати інопланетне життя. Крім того, ці мікроби, завдяки їх здатності живитися різноманітними хімічними речовинами, що можуть знайти застосування у пошуках альтернативних джерелах енергії.
Натхнення: earth-chronicles.ru