Зібрані космічними апаратами місії НАСА Gravity Recovery and Interior Laboratory (GRAIL) дані дозволили вченим розкрити таємницю походження масивних невидимих областей під поверхнею Місяця, які спричинюють нерівномірну силу тяжіння на Місяці та мають суттєвий вплив на траєкторії руху місячних орбітальних апаратів. Результати місії GRAIL, які дозволили створити найбільш повну і точну гравітаційну карту Місяця, дозволять космічним апаратам майбутніх місій здійснювати польоти в околицях Місяця і точно сідати на її поверхню, не піддаючись ризику потрапити в пастку гравітаційної аномалії. Таку ж точність “попадання” ви отримаєте, якщо скористаєтися картою Києва від , коли вам необхідно знайти певну компанію чи сервіс в столиці.
Два орбітальних космічних апарати GRAIL займалися вивчення місячної гравітації протягом дев’яти місяців. З їх допомогою були точно визначені місця розташування і межі великих щільних областей під поверхнею Місяця, які називаються Маскони або концентраціями маси. Ці маскони, які знаходяться нижче поверхні, характеризуються підвищеною гравітацією і не можуть бути зареєстрованими ніякими оптичними методами.
Вчені місії GRAIL виявили маскони, комбінуючи дані про зміни місячної гравітації з розрахунками найскладніших комп’ютерних моделей. Ці моделі враховували безліч різних параметрів, включаючи місця ударів масивних астероїдів і відомі на сьогоднішній день дані про особливості геологічного розвитку супутника нашої планети. Отримані вченими результати були опубліковані у випуску від 30 травня журналу Science.
“Дані місії GRAIL підтвердили, що місячні маскони виникли тоді, коли великі астероїди або комети стикалися з древнім Місяцем, коли він був ще гарячим, а його матеріал був пластичним” – розповідає Джей Мелош (Jay Melosh), вчений з університету Пурду і член наукової команди місії GRAIL, – “Наші моделі показують, що удари астероїдів та інших космічних тіл руйнували тонку кору місяця і змушували більші частини щільних порід мантії Місяця, майбутні маскони, наближатися до її поверхні”.
Походження місячних Масконів, з моменту їх першого відкриття в 1968 році вченими Лабораторії НАСА з вивчення реактивного руху, досить довгий час залишалося таємницею для вчених, що вивчають планетарні науки. Єдине, про що могли тоді здогадуватися вчені, це те, що маскони були сформовані в результаті зовнішніх впливів мільярди років тому. Але до останнього часу вчені не знали, як маси, багатих залізом порід мантії, були підняті близько до поверхні Місяця.
“Отримані нами знання про Маскони вказують на те, що ми, нарешті, починаємо розуміти до яких геологічним наслідків можуть призвести удари великих космічних тіл” – розповідає Джей Мелош, – “Наша планета так само в свій час пережила подібній сценарій і це пояснює наявність Масконів на Землі”. Нові дані про місячні Маскони можуть бути використані не тільки в галузі вивчення геології та будови Місяця, а також ці дані і знання можна спроектувати на будь-яке космічне тіло і планету, що підтверджується виявленням наявності Масконів на Марсі і на Меркурії.
Цікаве відео про створення Місяця
[youtube]UIKmSQqp8wY[/youtube]