Грибок фузаріум викликає інфекцію бананів і багатьох інших рослин, яка залишається великою проблемою сільського господарства. Щоб дослідити механізми захисту рослин від цієї інфекції, дослідники заразили банани непатогенним різновидом грибка, і це підвищило їх стійкість.
Багато грибків роду фузаріум (Fusarium sp.)- причина небезпечних інфекцій тварин і рослин. У рослинних організмів, в тому числі сільськогосподарських культур — від злаків до соняшнику і навіть бананів, — через них розвивається так зване фузаріозне в’янення, яке може завдавати великої шкоди посадкам і врожаю.
Особливо небезпечний грибок виявився для бананових плантацій. У минулому столітті епідемія фузаріозу загрожувала існуванню бананам як сільськогосподарської культури на глобальному рівні.
Поміж іншого довелося відмовитися від обробітку сорту Гро-Мішель, який, як вважається, перевершував за смаковими якостями сорти групи Кавендіш — саме вони отримали повсюдне поширення після тієї «пандемії бананів». Сьогодні на такі сорти припадає більше половини виробництва бананів і 95% їх експорту.
Однак на цьому фузаріум не зупинився: в останні десятиліття він, а точніше — його штам Tropical Race 4 (TR4), навчився заражати перш несприйнятливі банани Кавендіш. Цим стурбовані автори нової статті в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
З метою вивчити механізми стійкості вони інокулювали (тобто заразили) банани тим штамів грибка, який не викликає інфекцій. Далі ці рослини і групу контролю піддали дії звичайного Fusarium sp. Попередньо відпрацьовані, “щеплені” банани демонстрували ознаки захворювання лише в 20% випадків, в той час, як в групі контролю їх мали більше половини.
Якщо порядок зараження був зворотним (спочатку патогенний штам, потім — непатогенний), то захисний ефект пропадав.
Вчені з’ясували, що на це не чинять дії зміни складу грунту. Вони також відзначили, як при експериментальних зараженнях змінюється експресія генів банана.
На жаль, дана методика не підходить для використання на полях і в промислових масштабах. Зате отримані з її допомогою результати дозволяють краще зрозуміти, що робить одні рослини стійкими до фузаріозного в’янення, а інші — сприйнятливими до нього.