Сем Парнія, доцент Медичного центру Лангоне при Нью-Йоркському університеті, заявив, що завдяки сучасним досягненням медицини смерть може стати оборотною, а зупинка серця — не обов’язково кінцем життя.
Протягом останніх десятиліть медицина зробила значний прогрес у лікуванні багатьох серйозних захворювань, таких як рак, хвороби серця і цукровий діабет. Проте за словами Сема Парнії, науковця, який понад 30 років досліджує процес смерті та реанімації, нові досягнення можуть зробити можливим повернення до життя людей, які вже були оголошені мертвими. У своїй книзі, яка нещодавно викликала бурхливі обговорення, Парнія стверджує, що смерть є не остаточним кінцем, а тимчасовою умовою, з якою людство зможе впоратися.
Чи є смерть насправді кінцем?
На думку Парнії, смерть — це процес, що відбувається повільніше, ніж вважалося раніше. Відмова внутрішніх органів не означає негайного знищення життєздатності мозку. Останні дослідження показують, що мозок може залишатися функціонально активним протягом кількох днів після зупинки серця, що дає можливість його “воскресіння” за допомогою сучасних медичних технологій.
Парнія посилається на власні дослідження в галузі серцево-легеневої реанімації (СЛР). Він наводить приклади пацієнтів, яких повернули до життя після тривалої зупинки серця. Деякі з них стверджували, що пам’ятають відчуття, пережиті під час клінічної смерті. Активність мозку у таких пацієнтів знову фіксувалася навіть через годину після зупинки серця, і у 40% з них вона майже повністю відновилася.
Дефібриляція: фантастика в минулому, реальність сьогодні
Дефібриляція, яка почала використовуватися лише в середині XX століття, має лише 10-відсоткову успішність, проте її колись вважали фантастичною. Це дає Парнії підстави припускати, що у майбутньому технології можуть значно покращити ефективність реанімації і дозволити лікарям відроджувати тих, кого зараз вважають безнадійно мертвими.
Парнія робить амбітні прогнози, стверджуючи, що в недалекому майбутньому смерть сприйматиметься як тимчасовий стан, з якого можна буде повернутися до життя. Він припускає, що медики зможуть виграти більше часу для проведення СЛР та інших процедур для відновлення життєвих функцій після зупинки серця.
Попри ці оптимістичні прогнози, Парнія визнає, що його дослідження зосереджені здебільшого на випадках смерті, спричиненої зупинкою серця. Коли ж смерть настає внаслідок ушкоджень мозку, можливості реанімації значно обмежені, і повернення до повноцінного життя може бути неможливим. Навіть якщо вдасться “воскресити” людину, її когнітивні здібності можуть бути сильно обмежені.
Парнія більше фокусується на розширенні часу для проведення реанімації, ніж на безсмерті як такому. Хоча смерть може бути частково переможена в окремих випадках, досягнення справжнього безсмертя людству ще далеко.