Кам’яні свідки Хуайюанської біоти розкривають драму першого масового вимирання фанерозою — Сінського інциденту.
Близько 540 мільйонів років тому на Землі стався еволюційний прорив — «Кембрійський вибух», що означає раптову появу майже всіх основних типів тварин у викопному літописі. Проте вже через 27 мільйонів років ця біологічна революція зазнала глибокого удару: Сінський інцидент, перше масове вимирання фанерозойської ери, радикально зменшив біорізноманіття планети. Вчені досі вивчали його здебільшого за залишками твердих структур тварин, що значно обмежувало розуміння масштабів кризи.
Новий прорив у палеонтології стався завдяки відкриттю біоти Хуайюань в провінції Хунань, Китай. Цей унікальний шар викопних залишків, датований періодом після Сінського інциденту, зберіг м’якотілі організми з надзвичайною деталізацією. Як зазначає керівник дослідження професор Чжу Маоянь, «біота Хуайюань стала вікном у світ після катастрофи, що розчистила поле для еволюційних експериментів».
З понад 50 000 зразків дослідники класифікували 8 681, що охоплюють 153 види тварин, серед яких 59% — це нові для науки таксони. Унікальність біоти полягає не лише в кількості, а й у якості збереження: видно елементи травної, дихальної та нервової систем. Це дало змогу реконструювати складну глибоководну екосистему з активними хижаками та планктонними організмами, що вказує на повноцінну біологічну вуглецеву помпу — механізм, який регулює обіг вуглецю в океані.
Несподіваним відкриттям стали представники таксонів, відомих з буржської біоти, знайдені у Хуайюані. Це підтверджує «трансоцеанські розселення, що стали можливими завдяки океанічним течіям після вимирання», — зазначено в публікації в Nature. Такі переміщення організмів змінили географічну структуру морського життя і могли бути важливою рушійною силою еволюції.
Порівняльний аналіз, проведений дослідниками між 20 камбрійськими біотами, засвідчив: Сінський інцидент спричинив глобальну реорганізацію морських спільнот. Особливу роль відіграли глибоководні ділянки — вони стали притулками для виживання та інновацій. Саме тут збереглися давні види та з’явилися нові, пристосовані до змінених умов.
Хуайюанська біота доводить: масові вимирання не лише завершують епохи, а й відкривають нові. Завдяки її відкриттю, «ми вперше змогли побачити, як життя не просто виживало після катастрофи, а й готувалося до нового стрибка», — підкреслив один із співавторів.