Уявіть акулу, яка не лише плаває, а й буквально «гуляє» по рифу, тримаючи більшу частину тіла над водою. Саме таку істоту описали біологи у Папуа-Новій Гвінеї, і, як з’ясувалося, ця «піша» акула досі була невідомою для науки. Про відкриття розповідає видання New Scientist.
Що відомо коротко
- Новий вид описали як Hemiscyllium dudgeonae – це вже десята відома науці «гуляюча» акула.
- Місцеві жителі Папуа-Нової Гвінеї давно знають цю рибу й називають її kadedekedewa – «собача» або «ледача» акула.
- «Гуляючі» акули пересуваються по мілководдю, використовуючи грудні плавці як ноги, і можуть тримати більшість тіла над водою.
- H. dudgeonae, ймовірно, живе лише серед коралових рифів затоки Мілн, що робить її дуже вразливою до зникнення.
- Генетичні тести підтвердили, що це окремий вид, відмінний від інших акул роду Hemiscyllium.
Як акула перетворює плавці на «ноги»
Звичайна картина акули – це стрімкий хижак, який розрізає воду хвостом, наче підводна ракета. «Гуляючі» акули з роду Hemiscyllium працюють за іншим сценарієм: їхні грудні плавці стають опорами, на які вони спираються, пересуваючись по дну.
На мілководді, особливо під час відпливу, такі акули ніби «крокують» по плоских ділянках рифу. Вони відштовхуються плавцями, переставляючи їх по черзі, як маленький крокодил або саламандра. При цьому значна частина їхнього тіла виявляється над водою – звідси враження, що акула вийшла «погуляти» суходолом.
Ця дивна хода допомагає тваринам проходити через мілкі, зарослі водоростями або коралами ділянки, де іншим акулам було б важко маневрувати. А ще – полювати на дрібних безхребетних, які ховаються серед піску та коралів.
Як знайшли нову «ледачу» акулу
Hemiscyllium dudgeonae отримала назву на честь морської біологині Крістін Даджон (Christine Dudgeon) з Університету Соняшникового узбережжя в Австралії. Саме вона була в команді, яка офіційно описала цей вид.
У березні 2025 року Даджон пірнала в затоці Мілн у Папуа-Новій Гвінеї. Була вже глибока ніч, близько опівночі, а під нею – лише метр води над лугами морської трави. Вона шукала інший вид «гуляючої» акули, Hemiscyllium michaeli, яка відома з цих місць.
Замість очікуваного виду вона помітила іншу акулу, що пливла вздовж дна. Коли дослідниця посвітила ліхтарем їй перед мордою, тварина завмерла – це захисна реакція. Цим і скористалася Даджон: вона схопила акулу та застосувала прийом, який науковці жартома називають «переворот і підгин».
Суть прийому проста: акулу обережно перевертають на спину та підтискають хвіст собі під пахву. Так вона перестає вириватися, і з нею можна безпечно працювати. Спійманий екземпляр був майже три чверті метра завдовжки.
Потім Даджон передала акулу колезі, морській біологині Джесс Блейквей (Jess Blakeway), яка чекала у човні поруч. Блейквей одразу звернула увагу на забарвлення: воно чітко відрізнялося від інших видів, з якими вона працювала.
«Азбука Морзе» на шкірі акул
Усі дев’ять відомих раніше видів «гуляючих» акул дуже схожі за розміром і формою тіла. Відрізняються вони головно візерунками на шкірі – це як номерний знак для кожного виду.
Вид, який команда спершу очікувала побачити, має малюнок, схожий на леопардові плями. У нової акули, навпаки, по всьому тілу були численні плями й штрихи, які, за словами Блейквей, нагадували шрифт Брайля або азбуку Морзе. Саме цей «код» на шкірі став першим натяком, що перед ними інший вид.
Протягом наступних днів у трьох сусідніх місцях дослідники спіймали ще 11 особин. Трьох залишили для детального вивчення, а дев’ятьом взяли зразки тканин і відпустили назад у море. Пізніше, в лабораторії, аналіз ДНК показав: ця акула генетично відрізняється від усіх інших представників роду Hemiscyllium.
Чому нова акула може зникнути раніше, ніж ми її вивчимо
Найбільша несподіванка в тому, що цей унікальний вид, який додає ще одну яскраву ланку до неймовірного біорізноманіття Папуа-Нової Гвінеї, може виявитися й одним із найвразливіших.
За оцінкою дослідників, Hemiscyllium dudgeonae мешкає лише серед коралових рифів у затоці Мілн. Такий обмежений ареал нагадує маленький острів: будь-яка зміна – й усьому виду загрожує зникнення.
Рифи Папуа-Нової Гвінеї потерпають від втрати середовища існування. На це впливають берегова забудова, розширення плантацій олійної пальми та оббілення коралів. Усе це разом може дуже швидко позбавити «гуляючу» акулу її єдиного дому.
Блейквей зазначає, що цей вид одночасно й підкреслює виняткове різноманіття природи країни, і стоїть на межі локального зникнення, якщо не буде вжито термінових заходів охорони.
Цікаві факти
- 🐟 Місцеві жителі знали про цю акулу задовго до науковців і дали їй власну назву – kadedekedewa, «собача» або «ледача» акула.
- 🐾 «Гуляючі» акули харчуються дрібними безхребетними на дні, використовуючи свою здатність повзати рифом, щоб діставатися недоступних для інших хижаків місць.
- 🔬 Для опису нового виду вчені поєднали спостереження за забарвленням шкіри з аналізом ДНК, що однозначно відокремило його від інших дев’яти видів роду Hemiscyllium.
FAQ
Це відкриття вже остаточно підтверджене, чи це лише попередні дані?
Команда провела генетичні тести та формально описала вид Hemiscyllium dudgeonae в науковій публікації. Це означає, що вид визнаний науковою спільнотою, хоча подальші дослідження можуть уточнити його поширення та екологію.
Чому вчені раніше не помічали цю акулу, якщо місцеві її давно знають?
Чимало видів із вузьким ареалом залишаються непоміченими, доки вчені не дістануться конкретного регіону з цілеспрямованими дослідженнями. Місцеві мешканці бачать тварину у своєму повсякденному житті, але без генетичного аналізу й порівнянь зі спорідненими видами важко сказати, що це саме новий вид.
Чи справді ця акула може ходити по повній суші?
Hemiscyllium dudgeonae пересувається по мілководдю та рифових плато, де вода може бути дуже мілкою або частково оголеною. Вона не живе на суходолі як наземна тварина, але здатна тримати більшу частину тіла над водою й «крокувати» грудними плавцями.
Що потрібно, щоб урятувати цей вид від зникнення?
Дослідники наголошують на необхідності термінових природоохоронних заходів у затоці Мілн: збереження коралових рифів, обмеження руйнівної берегової забудови та контролю за поширенням плантацій. Без захисту середовища існування навіть найунікальніший вид не має шансів на довге майбутнє.
🤯 Той факт, що акула, здатна «гуляти» рифом майже над водою, виявилася невідомою для науки й водночас уже стоїть на межі зникнення, показує, наскільки крихким є наше розуміння океану. Ми лише починаємо відкривати його прихованих мешканців – і від того, як швидко навчимося їх берегти, залежить, чи не стануть такі відкриття посмертними портретами втрачених видів.