Ретельний аналіз трьох дорослих фрагментів черепа з печери Гран-Доліна в Іспанії показав, що товщина кісток черепної коробки Homo antecessor була ближчою до неандертальців і сучасних людей, ніж до більш архаїчних представників роду Homo. Про це повідомляє Sci.News із посиланням на нове дослідження.
Homo antecessor — ранній гомінін, який жив у Європі приблизно між 1,2 мільйона та 600 000 років тому. Вперше його рештки знайшли у 1994 році в карстовій системі Сьєрра-де-Атапуерка, за 15 км на схід від міста Бургос на півночі Іспанії. За зростом цей вид був подібний до сучасних людей і повністю ходив на двох ногах.
Спірне місце в родовому дереві людини
Філогенетичне положення Homo antecessor уже багато років залишається предметом дискусій. Коли вид описали вперше, його запропонували вважати останнім спільним предком неандертальців і Homo sapiens — через поєднання «просунутих» рис обличчя з примітивними ознаками скелета й зубів.
Згодом морфологічні аналізи та дослідження білків уточнили цю картину: нині частіше говорять про стовбурове положення Homo antecessor всередині цієї гілки, а не про пряме предкове відношення. Водночас будова черепа цього виду досі вивчена доволі погано, головно через фрагментарність доступних решток.
Три нові фрагменти з Гран-Доліни
У новій роботі команда Рафаеля Ґалларето-Санде (Rafael Gallareto-Sande) з Іспанського національного центру з вивчення еволюції людини (CENIEH) описала три тім’яні фрагменти дорослих особин Homo antecessor з шару TD6 у печері Гран-Доліна. Це перші дорослі зразки цього типу: донині детально вивчали лише одну тім’яну кістку, описану 2017 року, і вона належала підлітку.
Нові фрагменти, позначені як ATD6-115, ATD6-128 і ATD6-401, дають змогу значно надійніше порівняти будову черепа Homo antecessor з іншими гомінінами на стадії фізіологічної зрілості.
Товщина черепа ближча до людей і неандертальців
За допомогою комп’ютерної мікротомографії вчені окремо виміряли три шари кістки черепної коробки: зовнішню пластинку, губчастий шар диплоє (diploë) та внутрішню пластинку. Додатково вони оцінили судинні канали та дрібні пори на поверхні кістки.
З’ясувалося, що загальна товщина черепної склепіння у цих зразків входить у діапазон, характерний для неандертальців і сучасних людей, і чітко менша, ніж у Homo erectus та інших ранньоплейстоценових гомінінів. Це помітно контрастує з давнім уявленням, ніби «товстий череп» є типовою рисою більш архаїчних родичів людини.
У всіх трьох фрагментах найтовстішим шаром виявився саме диплоє, який становив від 41 до 50% загальної товщини кістки. Такий розподіл шарів відповідає тому, що спостерігають у неандертальців та людей.
Водночас є й відмінності: у Homo antecessor відносно тонша зовнішня пластинка та товстіша внутрішня, ніж у неандертальців і сучасних людей. Цей варіант будови додає ще одну «цеглинку» до складної еволюційної мозаїки виду.
Мозаїчний портрет виду й обмеження даних
Автори вважають, що результати посилюють раннє уявлення про Homo antecessor як про «мозаїчний» таксон, де поєднуються риси, притаманні як більш давнім, так і пізнішим видам роду Homo. Нові дані про товщину й структуру кістки черепа вписуються в це поєднання й допомагають точніше оцінити його еволюційну позицію.
Водночас дослідники наголошують: вибірка все ще дуже мала й фрагментарна, тому кожна нова знахідка може скоригувати теперішню картину. Вони сподіваються, що майбутні польові сезони в Гран-Доліні принесуть додаткові черепні рештки, які дозволять перевірити ці висновки та глибше проаналізувати їхні наслідки для розуміння еволюції людини.
Роботу опубліковано в журналі Journal of Human Evolution. Стаття описує будову тім’яних кісток трьох нових фрагментів Homo antecessor з Гран-Доліни та розглядає їх у ширшому контексті еволюції черепа в роді Homo.