Марсохід Perseverance уперше зафіксував, як марсіанський супутник Фобос проходить перед Землею, повністю закриваючи її від погляду. Цю незвичну подію, яку можна порівняти з мініатюрним затемненням, детально описало видання Universe Today.
Подія сталася 2 липня (сол 1907 для місії) близько 19:00 за місцевим сонячним часом на Марсі. Perseverance спостерігав покриття Землі Фобосом у сутінках за допомогою камери Mastcam-Z. На послідовності з дев’яти кадрів видно Землю і Фобос над краєвидом у кратері Єзеро, де працює марсохід. Приблизно на 10 секунд наша планета «зникає» за силуетом супутника.
У композитному зображенні Фобос виглядає як освітлений серп неправильної форми, а Земля — як яскрава зоря всього в один піксель, з орієнтовною зоряною величиною близько –2. Наш Місяць, що зазвичай має блиск близько +2 зоряної величини, під час події був занадто близько до Землі, тож у цьому спостереженні його не видно, хоча іноді з Марса він міг би бути доступний неозброєному оку.
Чим особливий Фобос і його рух по небу Марса
Фобос — невеликий, приблизно 27-кілометровий супутник Марса, який обертається на відстані лише близько 7 800 км від поверхні планети. Це найтісніша орбіта серед усіх відомих супутників у Сонячній системі відносно їхніх планет. Через таку близькість Фобос здійснює один оберт навколо Марса за близько 7,5 години, рухаючись швидше, ніж обертається сама планета.
Для спостерігача на поверхні це означає, що Фобос сходить на заході й заходить на сході, на відміну від більшості небесних тіл. Він переміщується по небу дуже швидко — приблизно на градус за хвилину, тобто покриваючи «дві повні Місяці» за цей час. Таку швидку зміну положення було б помітно навіть неозброєним оком.
Через невелику масу і близькість до Марса Фобос приречений: за оцінками, через 20–50 мільйонів років він зіткнеться з планетою або розірветься, утворивши кільце з уламків. З Землі обидва марсіанські супутники, Фобос і Деймос, дуже тьмяні — близько 12-ї зоряної величини — і їх важко спостерігати, хоча це можливо під час опозиції Марса.
Як виглядає Земля на небі Марса
З погляду марсіанського спостерігача Земля поводиться подібно до Венери на нашому небі. Вона ніколи не відходить від Сонця більш ніж на 36–37 градусів і з’являється як яскрава «ранкова» або «вечірня» зоря. Крім того, орбіти Фобоса й Деймоса нахилені всього приблизно на один градус до екватора Марса, тому ці супутники видно лише між широтами приблизно 70–80 градусів північної та південної широти.
Попри те, що покриття планет Фобосом із поверхні Марса не є рідкістю, команда місії мусила ретельно планувати спостереження, щоб «піймати» саме момент проходження Фобоса перед малою за розміром і яскравою на зображенні Землею.
Перше покриття Землі з поверхні іншої планети
За оцінками фахівців, це перший випадок, коли затемнення Землі було зафіксоване з поверхні іншої планети. Раніше марсоходи вже використовувалися як повноцінні астрономічні платформи: вони спостерігали плями на далекому боці Сонця під час сонячної кон’юнкції та реєстрували «криві» кільцеподібні затемнення, коли Фобос або Деймос проходили по диску Сонця.
Переглянути відеопослідовність цього рідкісного явища можна у спеціальному ролику, який оприлюднила команда місії.
Такі спостереження мають не лише демонстраційне значення. Спостерігаючи затемнення й проходження супутників перед Сонцем або планетами, дослідники можуть уточнювати орбіти Фобоса та Деймоса й відстежувати, як вони змінюються з часом. Це важливо для розуміння еволюції марсіанської системи в цілому.
Майбутні місії до Фобоса
У найближчі роки очікується нова хвиля інтересу до Фобоса як до об’єкта окремих місій. Японське агентство JAXA готує апарат Mars Moon Explorer (MMX), запуск якого може відбутися вже наприкінці 2026 року. Місія має дослідити марсіанські супутники зблизька й узяти зразки з поверхні Фобоса.
Російське космічне агентство «Роскосмос» планує місію «Марс-Грунт Бумеранг» до 2030 року як спробу продовжити невдалий проєкт «Фобос-Грунт», який не вийшов на траєкторію до Марса й зійшов з орбіти Землі у 2012 році.
Автори матеріалу наголошують, що, як і для більшості астрономічних явищ, головне — точно знати, де й коли дивитися. Поки що роль спостерігачів дивовижних подій на марсіанському небі виконують роботи. Але в майбутньому, коли на Марсі з’являться люди, вони зможуть на власні очі бачити затемнення, покриття й транзити, які сьогодні для нас фіксують лише автоматичні місії.