На рівнинній місцевості за годину їзди на північ від Стокгольма лежить комплекс великих курганів, пов’язаних із культурою, якій щонайменше 2500 років. Це не вікінги, а північногерманські готи — язичники, що поклонялися попередникам Одіна, Фрейра та Тора. Як показує аналіз археологічних знахідок, ці люди створили напрочуд точний календар, заснований на спостереженнях за Сонцем і Місяцем.
Про це розповідає астрофізик Йоран Генрікссон (Goran Henricksson), колишній викладач Уппсальського університету, у матеріалі на Universe Today. Він стверджує, що йому вдалося відтворити календар, за яким визначали дати Великої середзимової жертви, що відбувалася раз на вісім років.
Календар для кривавого середзимового ритуалу
Давні готи, за словами Генрікссона, були одержимі точним відліком дев’яти днів зимових людських і тваринних жертвоприношень. Вони вірили, що якщо не провести ці великі середзимові жертви кожні вісім років, наступний восьмирічний період може принести катастрофу.
Жертвоприношення в Старій Уппсалі відбувалися за восьмирічним циклом, а початкова дата визначалася повним Місяцем, що припадав між 28 січня і 26 лютого за григоріанським календарем. Генрікссон, поєднавши історичні джерела з розрахунками дат повних місяців, зміг відновити конкретні роки таких циклів; один із них, за його даними, починався у 852 році нашої ери.
Ритуал тривав дев’ять днів. Щодня приносили в жертву одну людину та сім свійських самців. Після завершення обряду, за описами, на священному дереві можна було побачити загалом 72 тіла, підвішені догори ногами.
Ряди стовпів як астрономічний інструмент
Під час археологічних розкопок 2013–2014 років біля трьох «королівських» курганів (датованих 450–550 роками нашої ери) виявили дві довгі лінії ям від стовпів. Саме вони, на думку Генрікссона, були ключем до календаря жертвоприношень.
Один ряд завдовжки близько 850 метрів був зорієнтований на північну межу сходу повного Місяця в період середзим’я на найранішу можливу дату. Інший, приблизно 600-метровий ряд, був спрямований у бік сходу Сонця 6–8 лютого — саме тоді, коли мали розпочинатися жертви.
За словами дослідника, жертвоприношення проводили за восьмирічним циклом, визначеним фазами Місяця, які готи могли відстежувати з дуже високою точністю. Сонячні промені відбивалися у водах тодішнього моря по обидва боки від стовпів, а тіні від них збігалися з лінією ряду. Це створювало надійний візуальний орієнтир для вибору «правильної» дати.
Сьогодні ці кургани оточені сотнями квадратних кілометрів рівнини, але в давнину вони були менш ніж за кілометр від берегової лінії того, що ми нині називаємо Балтійським морем. Рівень моря тоді був приблизно на 19,5 метра вищим, що посилювало ефект відбиття сонячних променів.
Точніші за середньовічну церкву
Генрікссон вважає, що готи мали «дуже витончений» календар. Ряди стовпів дозволяли з великою точністю визначати момент повного Місяця та час сходу Сонця вздовж 600-метрової лінії, а отже — і початок наступного великого жертвоприношення.
На його думку, ці люди були переконані, що для збереження порядку й добробуту на наступні вісім років необхідно приносити богам жертви. Парадоксально, але їхній календар, за оцінкою дослідника, був точнішим, ніж календар, яким користувалася католицька церква через кілька століть.
Попри жорстокість обрядів, саме релігійні уявлення та віра в потойбічне життя, ймовірно, підштовхнули їх до такої педантичної «небесної математики».
Могили-кораблі та місячний бог
Окрім курганів і рядів стовпів, у районі Старої Уппсали дослідили щонайменше п’ятнадцять так званих човнових поховань, датованих 550–1100 роками нашої ери. Найвражаючіші з них містять воїна в повному спорядженні, разом із конем, собаками та навіть повною «кухнею» — усім, що, на думку громади, могло знадобитися в загробному житті.
Попередній аналіз, на який посилається Генрікссон, показує, що ці човни орієнтовані у напрямку сходу повного Місяця, пов’язаного з Великою середзимовою жертвою у восьмирічному циклі. Це ще раз вказує на те, що Місяць мав для готів особливе, божественне значення.
За словами дослідника, Місяць був для них богом, а отже, орієнтація поховань і ритуалів на його рухи була логічним продовженням їхньої віри. Так давні мешканці Уппсали поєднували жорстокі релігійні практики з вражаюче точними астрономічними спостереженнями.