У сутінкових глибинах східної частини Тихого океану біля узбережжя Коста-Рики дослідники помітили дивовижне видовище. Підводний апарат SuBastian, ковзаючи над скелястим підводним хребтом, вкритим рожевим «пухнастим» нальотом і білими губками, раптом висвітлив з темряви яскраво-жовту структуру, схожу на сяюче золоте дерево. Як з’ясувалося, це зовсім не рослина, а новий вид восьмипроменевого корала, настільки незвичний, що вченим довелося виділити для нього окрему родину на «дереві життя», повідомляє ScienceAlert.
Жовтий «деревоподібний» корал виростає з суцільного килима рожевих крихких морських зірок, які з відстані нагадують зоряне небо. Саме поєднання «золотого дерева» та «килимa зірок» і надихнуло дослідників на його назву.
Новий вид і нова родина Laurinqueidae
Команда під керівництвом Одаліски Бріді (Odalisca Breedy) з Університету Коста-Рики описала цей корал у науковій публікації та назвала його Laurinque elenya. Назва походить з ельфійської мови квенья, створеної Толкіном, і означає «золоте дерево зірок».
Корали, попри схожість із рослинами, є тваринами й набувають найрізноманітніших форм. Восьмипроменеві корали (octocorals) — це велика група з понад 3 000 видів, які об’єднує восьмипроменева симетрія дрібних поліпів, що вкривають їхні гілки. У цій групі вже відомо чимало дивних колоній, тож знахідка нового виду сама по собі не стала б сенсацією.
Однак Laurinque elenya виявився не просто ще одним «екцентричним родичем» у великій родині. Колонії цього корала можуть сягати понад 1 метра заввишки і приблизно 1,2 метра завширшки. Вони утворюють густо розгалужені структури, вкриті незвично видовженими поліпами — дрібними тваринами, з яких складається колонія.
Поліпи можуть частково втягуватися в гілки, а мікроскопічні скелетні елементи, що підтримують корал, так звані склерити, мають характерний набір форм. Окремі риси Laurinque вже зустрічалися в різних групах восьмипроменевих коралів, але в такій комбінації в одному виді їх ще не бачили. Це сильно ускладнило спроби віднести корал до будь-якої з відомих родин.
Генетична загадка, що не вкладалася в схеми
Щоб з’ясувати еволюційне «родовідне дерево» Laurinque elenya, дослідники проаналізували три генетичні маркери та порівняли їх із послідовностями інших восьмипроменевих коралів. Спершу вони отримали збіг за одним мітохондріальним геном, потім — за іншим. Зазвичай це дозволяє впевнено віднести вид до певної групи.
Та цього разу обидва маркери вказали на різні родини. Один ген «записував» корал до родини Incrustatidae, інший так само переконливо — до Eunicellidae. Третій маркер, рибосомна ДНК, не допоміг розв’язати суперечність: результати виявилися надто нечіткими.
Після кількох років невизначеності команда зібрала нові зразки Laurinque і провела значно глибший аналіз, охопивши вже сотні ділянок геному. Лише тоді вдалося отримати послідовну картину: корал виявився близьким родичем Eunicellidae, але водночас достатньо відмінним, щоб виділити для нього нову родину Laurinqueidae. Laurinque elenya став першим відомим її представником.
Одаліска Бріді згадує, що вперше побачила «сад» цих коралів у 2019 році й спочатку припускала, що вид належить до вже відомої родини. Лише детальний морфологічний аналіз показав, що перед нею щось настільки відмінне, що не вкладається в жодну з наявних таксономічних груп. Додаткові зразки, зібрані у 2023 році, та поглиблені молекулярні дослідження її колег дозволили остаточно визначити місце нового корала в системі.
Підводні «ліси» в екстремальних умовах
Відкриття Laurinque elenya важливе не лише з точки зору класифікації. Золоті коралові «сади» ростуть у водах з дуже низьким вмістом кисню при температурах лише 8–11 °C. Для багатьох морських тварин такі умови були б майже непридатними, але Laurinque формує там складні, ефемерні підводні ліси. Їхні гілки здіймаються над дном, яке майже повністю вкривають рожеві крихкі морські зірки.
Подібні коралові сади є важливими осередками життя в глибокому океані. Їхня тривимірна структура створює укриття та місця для живлення інших організмів, підтримуючи біорізноманіття в середовищі, де вижити надзвичайно складно.
Дослідники припускають, що Laurinque elenya може бути поширений не лише біля Коста-Рики. Є можливі спостереження цього корала біля Панами та Галапагоських островів, але вони поки що не підтверджені.
Поки ж «золоте дерево зірок» залишається яскравим нагадуванням про те, наскільки мало ми знаємо про біорізноманіття нашої планети — навіть у місцях, де життя здається майже неможливим. Результати дослідження опубліковано в журналі ZooKeys.