Космічний телескоп Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA знову показав приховані куточки Всесвіту: на новому знімку він розкрив безліч протозірок і молодих зірок усередині сяйливих газів туманності NGC 7129. Ця зоряна «колиска» розташована приблизно за 3 300 світлових років від Землі в сузір’ї Цефея. Зображення, опубліковане на ресурсі Universe Today, уже допомагає астрономам краще зрозуміти, як народжуються й еволюціонують нові зорі.
Життєвий цикл зірок починається в щільних молекулярних хмарах холодного газу й пилу, тобто в туманностях. Усередині цих «коконів» речовина поступово злипається, набирає масу, і зрештою гравітація спричиняє колапс, що запускає народження нової зорі. Через велику кількість пилу такі молоді об’єкти часто невидимі для телескопів, які не вловлюють інфрачервоне випромінювання.
Чутливість Вебба до ближнього та середнього інфрачервоного діапазонів дала змогу зазирнути всередину NGC 7129 і побачити багато зірок віком менше ніж 1 мільйон років. У цьому скупченні вже ідентифіковано понад 130 зірок, що перебувають на різних стадіях розвитку залежно від їхньої маси: масивніші зорі еволюціонують швидше й раніше залишають головну послідовність.
Наймасивніша молода зоря в центрі туманності
Наймасивнішим і найзрілішим об’єктом у регіоні є центральна зоря LkH(альфа) 234. Це зоря перед головною послідовністю з масою приблизно від 5 до 8 мас Сонця. На цій стадії зоря вже майже завершила накопичення маси й невдовзі починає стабільно випалювати водень у своєму ядрі.
Зростання температури такої зорі нагріває навколишній газ і пил, завдяки чому туманність починає світитися й стає доступною для спостережень. На зображенні Вебба гарячий атомарний водень видно як золоту область ліворуч. Холодніший газ, збурений викидами речовини від вбудованих протозірок, показаний червоним праворуч, а менші хмари пилу помітні у верхній лівій частині.
Потужні викиди, пов’язані з народженням LkH(альфа) 234, сформували порожнину, яку видно з лівого боку знімка. Ударні хвилі від цих потоків значною мірою розсіяли водень, але водночас стиснули окремі ділянки газу, що сприяло утворенню нових зірок уже всередині самої порожнини.
Порожнини, ударні хвилі та межі зоряної «колиски»
Кілька зірок у цій області також перебувають на стадії перед головною послідовністю й випускають потужні зоряні вітри. Вони створюють навколо себе ударні фронти у формі «луків», які вирізають у газі менші порожнини. Ці ж вітри тиснуть на холодніший і щільніший газ за межами великої порожнини, формуючи різкий гребінь, що добре помітний у верхній частині зображення.
За межами цієї порожнини тиск випромінювання й потоків частинок утворює так звану область фотодисоціації. У ній молекули водню руйнуються на окремі атоми під дією жорсткішого випромінювання. Це своєрідна межа між відносно спокійною молекулярною хмарою та активною зоною, де молоді зорі вже суттєво змінюють своє оточення.
У верхній лівій частині знімка видно яскраву блакитну туманність, яку освітлює протозоря, оточена тороподібним диском речовини. Поруч помітні й викиди газу, пов’язані з її активним ростом. Такі структури вважають ранніми етапами формування зоряно-планетних систем.
Що додав Вебб до попередніх спостережень
Раніше NGC 7129 спостерігав інфрачервоний телескоп Spitzer NASA, який уже завершив роботу. Нові дані Вебба з набагато вищою роздільною здатністю показують значно детальніші нитки газу й пилу, а також безліч далеких галактик на тлі туманності.
Завдяки високій чутливості й чіткості оптики Вебба астрономи змогли виявити багаті, складні структури в цій зоряній «колисці» та уточнити, як саме протозорі й молоді зорі впливають на навколишні молекулярні хмари. Подальше вивчення NGC 7129 має показати, як із часом ці зорі поступово руйнують і розсіюють газ і пил, з яких самі народилися, протягом майбутніх еонів.