Знати місця з кращими знижками може бути важливо не тільки для побутового життя, а й для історичної. Так, американець Вілл купив за 75 доларів рукопис 1285 року.
Одного разу Вілл Сідері з Портленда, США, відправився на місцевий розпродаж, щоб знайти кухонний міксер, книжкову полицю або вінтажний одяг. Однак погляд американця привернув документ, що висів в рамці на стіні: він був з латинським шрифтом, музичними нотами і золотим тисненням букв. Вілл Сідері згадав уроки молодості і зрозумів, що рукопис, ймовірно, варто придбати.
Середньовічний манускрипт з розпродажу Will Sideri via AP / apnews.com
Вигідна пропозиція
На жовтому стікері праворуч від манускрипту був напис “285 рік нашої ери”. З того, що Сідері бачив на уроках рукописів під час навчання в коледжі Колбі, документ здавався справжнім. На тому ж стікері вказали і ціну — всього лише 75 доларів США. Вілл Сідері не став роздумувати і майже відразу придбав привабливий документ.
Побачивши незвичайний рукопис, Сідері зв’язався зі своїм колишнім професором з коледжу, де є ще одна подібна сторінка. Професор звернувся до іншого вченого, який швидко досліджував рукопис (імовірно, з фото). Історична справжність підтвердилася.
Пізніше фахівці розповіли, що пергамент був з «Імшала Бове» — книги, яку використовували в римо-католицьких богослужіннях в соборі Бове у Франції. За словами вчених, колись книга належала відомому журналісту і видавцю Вільяму Рендольфу Харсту. Потім, приблизно в 1940-і роки, її продали і, з невідомої причини і на розчарування істориків, розділили на окремі шматки.
Will Sideri via AP / apnews.com
Вдала покупка
Експерт з подібних документів припустив, що знайдений рукопис може насправді коштувати аж до 10 тисяч доларів. Ліза Феджін Девіс, виконавчий директор середньовічної Академії Америки і професор вивчення рукописів в університеті Сіммонса в Бостоні, зазначає – “тисячі унікальних манускриптів були знищені і розкидані таким чином [на початку XX століття]».
Девіс ретельно вивчала “Імшалу Бове” і раніше знайшла понад 100 окремих сторінок по всій країні. У первісному вигляді імшал налічував близько 309 сторінок. Вілл Сідері, однак, зауважив, що він не збирається перепродавати середньовічну сторінку, оскільки йому подобається історія та краса пергаменту — «зрештою, це круто. Я не купував це, очікуючи, що продам».