Більшість ключових молекул життя могли бути доставлені на Землю з космосу, а міжзоряний пил, імовірно, відіграв вирішальну роль у формуванні раннього органічного середовища планети.
Амінокислоти визначаються як «органічні молекули, що є базовими структурними елементами білків» і лежать в основі всієї біологічної активності. У дослідженні, опублікованому в «Щомісячних повідомленнях Королівського астрономічного товариства», Стівен Томпсон і Сара Дей проаналізували стабільність таких сполук у космічному середовищі. Вчені зосередилися на гліцині та аланіні як найпростіших представниках амінокислот. Результати свідчать про можливість їх міжзоряного перенесення.
Експериментальна модель включала «аморфні силікати магнію» — типовий компонент космічного пилу. На поверхню цих частинок наносили амінокислоти та поступово нагрівали, імітуючи рух пилу крізь ранню Сонячну систему. Інфрачервона спектроскопія дозволила простежити молекулярні зміни. З’ясовано, що лише гліцин і аланін зберігали зв’язок із поверхнею зерен.
Особливу увагу приділено «хіральності», тобто існуванню дзеркальних форм молекул. Аланін продемонстрував різну термостійкість залежно від конфігурації. L-аланін реагував на нагрівання активніше, ніж D-форма. Це вказує на можливий селективний механізм у космічному середовищі.
Автори припускають існування «астромінералогічного механізму відбору», за якого поверхні пилу фільтрують доступні молекули. Такий процес міг вплинути на органічний склад ранньої Землі. Міжзоряний пил постає не пасивним переносником, а активним чинником хімічної еволюції. Це відкриває нові перспективи у вивченні походження життя у Всесвіті.