І це, схоже, не межа. Крилами кондори махають лише один відсоток польотного часу.
Біологи з британського Університету Суонсі та аргентинського Національного університету Комауе досліджували фізичні особливості польотів андських кондорів – найважчого птаха, що літає, у світі. Маса самців кондорів сягає 15 кілограмів, деякі самці дорфів або лебедів-шипунів, які мешкають у парках, важать 16-18 кілограмів, але в цьому разі вони вже не здатні піднятися в повітря.
Розмах крил андського кондора становить до 3 метрів. Видатна аеродинаміка дозволяє їм маневрувати у високих гірських регіонах, їхньому природному середовищі існування.
Стародавні інки вважали кондорів священними птахами.
Власне, головне питання, яке цікавило вчених – це те, як кондори справляються з енерговитратами на забезпечення тривалого польоту такої великої маси. Щоб знайти на нього відповідь, вони забезпечили вісім молодих птахів високотехнологічними трекерами, які відстежували всі основні параметри польоту – буквально кожен помах крил.
У результаті з’ясувалося, що андські кондори входять до числа хребетних з найменшими витратами на своє пересування. Під час польоту вони практично не махають крилами, використовуючи висхідні потоки повітря для планування, і здатні в такий спосіб триматися в повітрі тривалий час, не докладаючи особливих зусиль – рекорд, зафіксований біологами під час їхнього експерименту, становив 5 годин польоту на відстань 172 кілометри без єдиного помаху крил.
Під час польоту 75% помахів крил у андського кондора припадає на момент зльоту. Також йому потрібно докладати зусиль під час посадки і для пересування між слабкими висхідними потоками на початку дня, коли повітря ще не прогрілося. Проте навіть у не найсприятливіших умовах енерговитрати на політ залишаються вкрай низькими, і навіть узимку кондори махають крилами приблизно дві секунди на один кілометр відстані.
Автори дослідження особливо відзначили, що всі піддослідні птахи були молодими, тобто здатність до економії енергії під час польоту з’являється вже на ранніх стадіях життя. Отримані ж під час проведеного експерименту результати мають значення не тільки стосовно андських кондорів – вони, зокрема, проливають світло і на те, яким чином могли літати великі вимерлі птахи.
5 цікавих фактів про андських кондорів
- Андські кондори мешкають у високогірних регіонах Південної Америки, на території таких країн, як Перу, Чилі, Болівія та Аргентина.
- Вони харчуються головним чином мертвою здобиччю, такою як великі ссавці, залишені іншими хижаками або загиблі від природних причин.
- Андські кондори розмножуються дуже повільно. У них зазвичай з’являється одне пташеня раз на кілька років.
- У дикій природі андські кондори можуть жити до 50-60 років, а в неволі й довше.
- Наразі андські кондори стикаються із загрозами, включно з втратою середовища проживання, отруєнням, полюванням і зіткненнями з електроенергетичними лініями.