До того, як Арктика стала крижаною пустелею, її територіями блукали носороги, і нова знахідка з острова Девон докорінно змінює уявлення про межі їхнього поширення.
Дослідники Канадського музею природи ідентифікували вимерлий вид Epiatheracerium itjilik, спираючись на майже повний скелет, знайдений у відкладеннях стародавнього озера. Цей вид жив у ранньому міоцені, приблизно 23 мільйони років тому, коли клімат Арктики був значно теплішим. Знахідка є найпівнічнішим підтвердженим свідченням існування носорогів.
Носороги мають тривалу еволюційну історію, що охоплює понад 40 мільйонів років. За словами Даніель Фрейзер, «сьогодні існує лише п’ять видів носорогів, але у викопному літописі їх відомо понад п’ятдесят». Новий арктичний вид був близьким родичем європейських носорогів, що мешкали на кілька мільйонів років раніше.
Морфологічний аналіз показав, що E. itjilik був відносно невеликим, безрогим і легким. Помірний знос зубів свідчить, що знайдена особина була дорослою. Назва виду походить з мови інуктитут і означає «морозний», що підкреслює його арктичне походження.
Окреме значення має біогеографічний аналіз. Дослідники реконструювали «еволюційне дерево» носорогів і дійшли висновку, що вони могли перетинати Північноатлантичний сухопутний міст значно пізніше, ніж вважалося. Це вказує на триваліші зв’язки між Європою та Північною Америкою.
Як зазначає Фрейзер, «ідентифікація цього виду показує, що Арктика відігравала важливішу роль у еволюції ссавців». Дослідження підтверджує, що навіть сьогодні арктичні регіони залишаються ключовими для розуміння глибокого минулого життя на Землі.