Використовуючи дані інструменту MUSE, дослідники з Потсдамського астрофізичного інституту імені Лейбніца (AIP) виявили дуже слабкі планетарні туманності в далеких галактиках.
У своїй роботі вчені використовували алгоритм фільтрації при обробці даних зображення. Так метод спостережень відкриває нові можливості для вимірювання космічних відстаней – і, таким чином, також для визначення сталої Хаббла.
Нагадаємо, стала Хаббла – коефіцієнт, що входить в закон Хаббла, який пов’язує відстань до позагалактичного об’єкта зі швидкістю його видалення.
Як відомо, планетарна туманність – астрономічний об’єкт, що являє собою оболонку іонізованого газу навколо центральної зірки, білого карлика. Утворюється при скиданні зовнішніх шарів червоного гіганта або надгіганта з масою від 0,8 до 8 сонячних на завершальній стадії його еволюції.
Гори Харона показали що колись цей супутник обертався у 10 разів швидше
Північні гори Харона зберегли сліди того, що супутник Плутона колись обертався у понад 10 разів швидше, ніж зараз. Моделі пояснюють дивний поділ його поверхні.
12 серпня подарує добу, коли небо покаже майже все одразу
12 серпня протягом однієї доби зійдуться майже всі головні небесні шоу: денне сонячне затемнення, яскравий серп Венери, максимум Персеїд і найкращий вигляд Чумацького Шляху.
Вчені довели що внутрішні супутники Нептуна це уламки більших світів
Новий аналіз даних телескопа Джеймса Вебба показує що кільця та внутрішні супутники Нептуна утворилися з розбитих більших крижаних світів після захоплення Тритона.
Астероїд Ніса може виявитися трьома світами в одному тілі
Астероїд (44) Ніса може бути не одним, а трьома зрощеними тілами. Нові надчіткі зображення і відкриття крихітного супутника допоможуть з’ясувати її справжню природу.
ШІ знайшов квазари-«лінзи», що показують ріст надмасивних чорних дір
Астрономи за допомогою штучного інтелекту виявили сім рідкісних квазарів, які працюють як гравітаційні лінзи. Вони можуть розкрити, як ростуть надмасивні чорні діри.
Гігантська планета 11 років ховалася в одному з найвідоміших небесних об’єктів
Астрономи знайшли газового гіганта Beta Pictoris d, який понад 11 років був непомітним у даних з телескопів, попри те що систему уважно вивчали.
Сейсмічні хвилі допоможуть знайти приховану кригу під поверхнею Місяця
Дослідники показали, що за вібраціями ґрунту на Місяці можна «на слух» знаходити приховані запаси льоду на глибині сотень метрів. Це змінює підхід до пошуку води для місій Artemis.
Новий телескоп Рубін показав пів мільйона галактик в одній ділянці неба
Обсерваторія Віри Рубін створила надглибоке зображення поля COSMOS, де в одній ділянці неба видно понад пів мільйона галактик і лише кілька зірок Чумацького Шляху.
Вчені з’ясували що в Сонці насправді значно більше срібла
Довго здавалося що Сонцю бракує срібла порівняно з давніми метеоритами. Нові розрахунки показують приблизно на 55% більший вміст срібла в нашій зорі.
Пошкоджений супутник рятує інший супутник і сам виходить з-під контролю
Приватний апарат LINK мав підштовхнути старіючий телескоп Swift на вищу орбіту, але сам почав некеровано обертатися. Інженери змагаються з часом, щоб стабілізувати його до падіння Swift восени.
Первинні чорні діри можуть підпалювати вибухи наднових
Гіпотетичні первинні чорні діри з масою астероїда можуть проходити крізь білі карлики й запускати вибухи наднових типу Ia, лишаючи помітні сліди.
Астрономи нарешті побачили прихованого сусіда Бетельгейзе
Бетельгейзе вважали самотнім гігантом, але нові спостереження показали поруч з ним зорю, масивнішу за Сонце, яку не могли розгледіти понад століття.
Зоряні вітри вбивають молоді галактики задовго до старості
У ранньому Всесвіті галактики гинули не від нестачі матеріалу, а від власних зірок. Потужні вітри від спалахів зоряного народження виштовхували газ і гасили подальше життя.
Слабке магнітне поле Меркурія все ж утримує пояси радіації
Меркурій має магнітне поле лише близько 1% від земного, але воно періодично захоплює сонячний вітер і створює короткоживучі радіаційні пояси.
Вчені створили «блискавку в коробці», щоб перевірити нейтринний детектор
Прототип найбільшого у світі нейтринного детектора навмисно навантажили напругою у 300 тисяч вольт, створивши всередині керовану «блискавку», щоб перевірити, чи витримає система десятиліття під землею.
Таємничі «НЛО» в БАК можуть виявитися слідом темної матерії
У Великому адронному колайдері роками фіксують загадкові «НЛО» — збої променя, які можуть бути не лише пилом, а й відгуком проходження темної матерії поблизу Землі.
Астрономи вперше знайшли «супернові-близнюки» з однієї пари зір
Поруч із туманністю Медуза виявили два різні залишки наднових, які майже напевно належали колись одній подвійній зоряній системі. Це дозволяє вперше перевіряти теорії про вибухи пар масивних зір.
Радіотелескоп VLA створив карту неба з оптичною чіткістю
Масив VLA завершив огляд VLASS, що охопив 80% неба й уперше дав радіокарту з роздільною здатністю, порівнянною з оптичними та інфрачервоними оглядами.
Радіотелескоп VLA створив карту неба з оптичною чіткістю
Масив VLA завершив огляд VLASS і вперше отримав радіокарту неба з роздільною здатністю, співмірною з оптичними оглядами. Це відкриває еру справжньої багатохвильової астрономії.
Сміття між Землею і Місяцем виявилося менш небезпечним
Між Землею і Місяцем уже літають хмари уламків, але моделювання показує: більшість із них не створює постійної загрози для місячних місій.
Сміття між Землею і Місяцем виявилося менш небезпечним
Між Землею і Місяцем уже літають хмари уламків, але моделювання показує: більшість із них не створює постійної загрози для місячних місій.
Радіотелескопи навчилися «бачити» космічне сміття в реальному часі
Радіотелескопи, створені для вивчення далеких галактик, почали використовувати як надчутливі радари для відстеження супутників і космічного сміття біля Землі.
Радіотелескопи навчилися «бачити» космічне сміття в реальному часі
Гігантські радіотелескопи, створені для вивчення далеких галактик, виявилися ідеальними радарами для відстеження супутників і космічного сміття біля Землі.
Місячний пил виявився різної глибини і диктує місця баз
Дослідники вперше оцінили товщину місячного реголіту по всій поверхні й показали, що пиловий шар суттєво різниться між морями та височинами, визначаючи, де безпечніше будувати бази.
Місячний пил виявився різної глибини і диктує місця баз
Дослідники вперше оцінили товщину місячного реголіту по всій поверхні й показали, що різниця в кілька метрів може вирішувати, де будувати бази.
Алгоритм сліпого стекінгу відкрив невидиме сміття на орбіті
Астрономи навчилися «бачити» уламки розміром 5–10 см на геостаціонарній орбіті, які раніше були невидимі для телескопів, завдяки алгоритму сліпого стекінгу.
Алгоритм сліпого стекінгу відкрив невидиме сміття на орбіті
Астрономи навчилися «бачити» уламки розміром 5–10 см на геостаціонарній орбіті, які раніше були невидимі для телескопів, завдяки алгоритму сліпого стекінгу.
Квантова фізика вчиться бачити планети у 100 мільйонів разів тьмяніші
Астрономи пропонують використовувати квантову фізику й розумні алгоритми, щоб «витягнути» світло надзвичайно тьмяних екзопланет з-під сяйва їхніх зірок.
Квантова фізика вчиться бачити планети у 100 мільйонів разів тьмяніші
Новий підхід поєднує квантову фізику та алгоритми, щоб «витягнути» світло планет, які у 100 мільйонів разів тьмяніші за свою зорю, навіть коли вони зливаються в одну пляму.
Сонячні бурі змінюють погоду на Марсі саме під час пилових штормів
Астрономи випадково помітили, що під час глобального пилового шторму 2018 року сонячні частинки додатково нагріли нижню атмосферу Марса. Це натякає, що марсіанська погода залежить від поєднання пилу й активності Сонця.
На відміну від безперервного спектра зірки, іони певних елементів в цій газовій оболонці, таких як водень, кисень, гелій і неон, випромінюють світло лише на певних довжинах хвиль. Спеціальні оптичні фільтри, налаштовані на ці довжини хвиль, можуть зробити слабкі туманності видимими. Найближчий об’єкт такого типу в Чумацькому Шляху – туманність Гвинтова лінія, віддалена від Землі на 650 світлових років.
У міру збільшення відстані до планетарної туманності видимий діаметр зображення зменшується, а сумарна видима яскравість зменшується пропорційно квадрату відстані. У сусідній галактиці Андромеди туманність Спіраль буде видно тільки у вигляді точки, а її видима яскравість – в 15 млн разів слабкіше. Проте, за допомогою сучасних великих телескопів і великого часу експозиції такі об’єкти можна зображати та вимірювати за допомогою оптичних фільтрів або спектроскопії зображень.
Група дослідників з AIP разом з колегами з США розробила метод використання MUSE для виділення і точного вимірювання надзвичайно слабких сигналів планетарних туманностей в далеких галактиках з високою чутливістю. Тут важливу роль відіграє особливо ефективний алгоритм фільтрації при обробці даних зображення. Для кільцевої галактики NGC 474 доступні архівні дані ESO, засновані на двох дуже глибоких експозиціях MUSE з часом спостереження 5 годин кожна. Вчені опублікували результат обробки даних: після застосування алгоритму фільтрації стали видні 15 вкрай слабких планетарних туманностей.
Натхнення: hightech.fm