Астрономи створили метод пошуку слабких планетарних туманностей в далеких галактиках

На МКС у лабораторії розміром з міні-холодильник NASA охолоджує атоми майже до абсолютного нуля, створюючи п’ятий стан матерії в невагомості.

Астрономи виявили галактику Порфіріон, де крихітна чорна діра запустила радіострумені завдовжки 23 мільйони світлових років — майже як 140 Чумацьких Шляхів підряд.

Європейські вчені підозрюють, що марсіанська глина в районі Оксія Планум може зберігати сліди давнього життя. Ровер Rosalind Franklin має це перевірити.

Астрономи за допомогою телескопа Euclid знайшли 31 квазар у юному Всесвіті, серед них — рекордно давній об’єкт, що світить як трильйон сонць.

У спіральній галактиці за 1,8 мільярда років від нас чорна діра раптово «розгулялася» і засвітилася в радіодіапазоні, як найдавніші об’єкти після Великого вибуху.

Деякі наднові світяться роками, ніби хтось підкинув їм додаткове паливо. Нове моделювання показує, що таку «підживу» може створити тільки подвійна зоря.

Астрономи використали гравітаційні хвилі та спалах від зіткнення нейтронних зірок, щоб по-новому виміряти швидкість розширення Всесвіту і перевірити космологічні теорії.

Астрономи виміряли спіральні рукави Чумацького Шляху за відлунням гамма-спалахів і з’ясували, що два з них розташовані далі, ніж вважали раніше. Це натякає, що наша галактика ширша, важча і менш симетрична.

Нові спостереження показали, що об’єкти біля чорної діри Стрілець A* не розриваються, а рухаються стабільними орбітами й навіть можуть ховати зорі всередині.

Астрономи сподівалися за ізотопами вуглецю відстежити місце народження планети Beta Pictoris b, але виявили, що цей «хімічний GPS» майже не працює.

Нові дані XRISM показали, що найшвидші вітри біля надмасивної чорної діри з’являються не під час яскравих спалахів, а через кілька годин після них, гальмуючи народження зірок.

Астрономи вперше повністю відпрацювали програму Rocky Worlds, одночасно використавши телескопи Джеймса Вебба та Габбла для вивчення кам’яної екзопланети біля червоного карлика.

Уперше акулу-гобліна зняли живою там, де вона насправді мешкає — у глибинах океану. Виявилося, що цей «живий викопний» живе глибше й ширше, ніж думали.

Японський апарат Hayabusa-2 після повернення зразків з Рюгу не вимкнули: він пролетів повз астероїд Торіфуне, зняв його зблизька і летить далі до нової цілі.

Космічний телескоп «Євклід» знайшов 31 надяскравий квазар, що сяє, коли Всесвіту було лише 670–800 мільйонів років, і встановив новий рекорд віддаленості.

Нові моделі показують, що Земля може уникнути поглинання роздутим Сонцем і вціліти на ширшій орбіті, хоча остаточна доля планети ще не визначена.

Майже за 6 мільярдів миль від Землі, далеко за орбітою Плутона, зонд New Horizons вийшов з річної сплячки й готується передати унікальні дані про край Сонячної системи.

Новий космічний телескоп Nancy Grace Roman уже в Флориді й проходить останні підготовки до старту. Його поле зору у сотні разів перевищить Hubble.

Інфрачервоний телескоп JWST виявив однакову, досі невідому хімічну «відбитку» на Плутоні й Титані. Це натякає на спільну приховану хімію холодних світів.

Нове машинне навчання показало, що загадкове гамма-випромінювання в центрі Чумацького Шляху майже не відрізняється від сигналу від темної матерії, тож цю версію рано відкидати.

Новий ІІ-інструмент RHINE навчився відтворювати енергетику вибухів нейтронних зірок у тисячі разів швидше, зберігаючи точність складних ядерних розрахунків.

Аналіз ДНК з 5-тисячолітньої гробниці у Франції показав: людей, похованих до й після кризи, нічого не єднало родинно. Давнє населення зникло, а регіон заселили нові групи з півдня.

Китайський апарат Tianwen-2 передав перший знімок крихітного квазісупутника Землі Камо’оалеви після мільярдокілометрової подорожі та готується взяти зразки пилу.

Астрономи вперше детально роздивилися атмосферу гігантської планети, що обертається навколо «мертвої» зорі-білого карлика, і побачили можливий сценарій для Юпітера в далекому майбутньому Сонця.

Крихітний астероїд Камооалева, що роками «танцює» поруч із Землею, вперше зняли зблизька. Тепер зразки з цього мінімісяця можуть показати, чи це уламок Місяця.

За п’ять років спостережень телескоп на Південному полюсі виявив понад 7 тисяч скупчень галактик, більшість з яких уперше видно через їх гарячий газ.

Японський апарат Hayabusa2 зробив детальні знімки двоголового астероїда Торіфуне під час ризикованого зближення на відстані 100 млн км від Землі.

Новий масив радіотелескопів SKA настільки чутливий, що за годину спостережень зможе виявити «витік» сигналів на кшталт мобільного звʼязку з планети за 4 світлові роки, навіть якщо ніхто спеціально не передає нам послання.

Космічне сміття пропонують ловити надтонкою «сіткою-мембраною», яка розгортається кулями, стискає уламок, зводить його з орбіти, а потім сама складається назад.

Дані зонда New Horizons показали, що сонячний вітер далеко за орбітою Плутона сповільнюється на десятки відсотків, вбираючи міжзоряну речовину. Це допомагає окреслити справжню межу Сонячної системи.