Астрономи створили метод пошуку слабких планетарних туманностей в далеких галактиках

Китайський радіотелескоп FAST за два роки зафіксував понад 156 тисяч джерел нейтрального водню, склавши найбільший атлас газу у Всесвіті та відкривши нові можливості для вивчення еволюції галактик.

Новий аналіз даних місії MESSENGER показує, що Меркурій міг стиснутися на 10–30% більше, ніж передбачали попередні моделі, що змінює уявлення про його надра.

Японський зонд Hayabusa2 під час зближення з астероїдом Торіфуне вперше у світі виконав лазерне дальномірне вимірювання астероїда, що посилить майбутні місії до навколоземних об’єктів і систему планетарного захисту.

Китай активно просуває місію Tianwen 3, яка має доставити на Землю близько 500 грамів марсіанських порід орієнтовно у 2031 році. Проєкт може стати «моментом Спутника» у новій космічній гонці.

Орбітальна обсерваторія Swift знову проводить спостереження, хоча її орбіта продовжує знижуватися, а місія з підняття на вищу висоту скасована.

Марсохід Curiosity зафіксував у кратері Гейла незвичні мілкі отвори в породі, які не схожі на відомі типи марсіанських ямок. Науковці поки не знають їхнього походження.

Нові комп’ютерні моделі зіткнення Землі з протопланетою Тейя вказують, що Місяць міг зібратися з уламків не за тисячі років, а приблизно за кілька годин.

8 вересня тонкий серп Місяця спершу зблизиться з Юпітером перед світанком, а вдень закриє планету під час рідкісної окультації, видимої в більшій частині Північної Америки.

Новий філософський аналіз стверджує, що свідомість не обов’язково прив’язана до земної біології й може виникати в істотах з іншою хімією та матеріалами.

Астрономи виявили систему з двох білих карликів eRASSU J0608 з орбітальним періодом близько шести хвилин. Швидкий розпад орбіти вказує на потужне випромінювання гравітаційних хвиль, яке зможуть зафіксувати майбутні обсерваторії.

Радіотелескоп MeerKAT уперше напряму виявив надзвичайно слабкий радіосигнал нейтрального водню за мільярди світлових років. Це підтверджує дієвість методу інтенсивного картування водню.

Європейсько-японська місія BepiColombo успішно відокремила транспортний модуль на шляху до Меркурія. Орбіту планети апарат має досягти в листопаді 2026 року.

Новий аналіз інфрачервоних даних показав, що в породах Меркурія менше діоксиду кремнію, ніж очікували. Це вказує на глибше й гарячіше плавлення мантії в минулому.

Марсохід Curiosity зафіксував у кратері Гейл «медові соти» з полігональних тріщин у породі. Вчені пов’язують їх із давніми циклами зволоження й висихання.

Фізики використали магнітне поле та атмосферу Землі як гігантський детектор темної матерії. Вони посилили обмеження на аксіони й знайшли загадкові сигнали темних фотонів.

Два нові дослідження показали, як наднові зірки синтезують хімічні елементи та розкидають їх у космос, уточнивши роль радіоактивного титану-44 і нікель-мідного циклу.

У вересні Венера швидко тоншає до серпа, водночас збільшуючись на небі й сяючи майже на максимумі. Це рідкісний шанс побачити геометрію її орбіти.

Астрономи за допомогою радіотелескопа MeerKAT зафіксували надслабкі сигнали нейтрального водню віком 4–5 мільярдів років, що відкриває шлях до тривимірного картування великомасштабної структури Всесвіту.

Спостереження за об’єктом 450P/LONEOS показали, як кентавр починає викидати газ і пил, формуючи хвіст. Неочікувано головну роль відіграє не вода, а вуглекислий газ.

Нове моделювання плазми раннього Всесвіту ставить під сумнів попередні обмеження на темні фотони. Це розширює діапазон, де може ховатися темна матерія.

Комета 220P/Макнота цього літа пережила два потужні спалахи, через що її яскравість зросла у 20 тисяч разів. Астрономи пояснили, як ще можна встигнути побачити її на нічному небі.

Після восьми років подорожі до Меркурія місія BepiColombo розділиться на два апарати, які детально вивчатимуть поверхню, атмосферу й магнітне поле планети.

Космічний телескоп Габбл отримав детальне зображення туманності N44 у Великій Магеллановій Хмарі. У її центрі розташована гігантська «супербульбашка», де народжуються молоді зорі.

Космічний телескоп Джеймса Вебба вперше детально простежив, як холодний газ по ниткоподібних структурах потрапляє в диск навколо надмасивної чорної діри.

Астрономи розробили статистичний метод, який розділяє окремі «ноти» гравітаційних хвиль після злиття чорних дір, що дає змогу точніше перевіряти загальну теорію відносності.

Двадцятий реліз даних SDSS DR20 надає мільйони спектрів зірок, чорних дір і галактик з обох півкуль, включно з першими оптичними спектрами з Південної півкулі.

Під час супергеомагнітної бурі травня 2024 року кільцева течія навколо Землі виявилася майже повністю заповненою важкими іонами з іоносфери, а не з сонячного вітру.

Міжнародна команда DESI оприлюднила найбільшу двовимірну карту Всесвіту з 5,6 трильйона пікселів. Вона охоплює 75% неба і містить майже 4 млрд об’єктів.

Кліматична модель Марса та дані місій MAVEN і ExoMars показали, що висота гомопаузи сильно змінюється із сезонами, добою та пиловими бурями, впливаючи на втрату атмосфери.

Підземний детектор LUX-ZEPLIN зареєстрував один незрозумілий сигнал у діапазоні, де очікують прояви темної матерії. Ймовірність статистичної випадковості оцінюють приблизно у 0,5%.