Астрономи створили метод пошуку слабких планетарних туманностей в далеких галактиках

Теоретичну ідею перетворити нейтрино на лазероподібний пучок зруйнували два квантові бар’єри. Розрахунки вказують, що суперрадіація для нейтрино не спрацьовує.

NASA профінансувала місію GIMLI, що дослідить кратер Маріус на Місяці за допомогою радара, сейсміки та гравіметра, шукаючи лавову печеру для можливих баз.

Новий аналіз складу Землі та Марса свідчить, що ці сусідні планети формувалися різними шляхами. Це уточнює моделі народження кам’яних світів і пошук придатних для життя екзопланет.

Нове моделювання вказує, що повільне обертання Венери й гравітація неминуче затягнули б будь-який її супутник на зіткнення з планетою. Це пояснює, чому «близнюк» Землі не має Місяця без потреби у рідкісних катастрофах.

Білий карлик HS 0209+0832 за 270 світлових років має незвичний хімічний склад і періодичні зміни яскравості, що вказує на можливу другу генерацію планети.

Астрономи простежують, як об’єкт Сакураї після рідкісного спалаху знову нагрівається і запускає потужний зоряний вітер, що дозволяє випробувати моделі еволюції зір.

Над вулканом Арсія Монс на Марсі щодня виникає гігантська водяна хмара. Моделювання показало, що вона може формуватися через рідкісний механізм конденсації пари без пилу.

Астрономи знайшли унікальну «фенікс-планету», що, ймовірно, сформувалася з викидів гинутої зорі й нині обертається навколо гарячого білого карлика. Відкриття показує можливий сценарій далекого майбутнього нашої Сонячної системи.

Астрономи показали, що струмені від надмасивних чорних дір нагрівають газ у навколишньому середовищі галактик і можуть як запускати, так і гальмувати утворення зірок.

Космологічна симуляція ASTRID показала, що блукаючі чорні діри можуть нести сліди свого походження й еволюції галактик, у яких вони виникли.

Нове дослідження вказує, що тварини могли виникнути ще 800–700 мільйонів років тому, задовго до перших безсумнівних викопних решток і навіть до льодовикових епізодів Snowball Earth.

Астрономи описали об’єкт IRAS у нашій галактиці як найсильнішого кандидата в мікроблазари. Він може пояснити деякі з найенергійніших процесів у Всесвіті.

Нові космологічні симуляції MEGATRON показали, як перші зорі й галактики сформували хімічний слід, що досі зберігається в найстаріших зорях Чумацького Шляху.

Дані ровера Perseverance свідчать, що кратер Єзеро пережив щонайменше три окремі епізоди водної активності, пов’язані з озером, підземними водами та гарячими флюїдами.

Аналіз ізотопів у зразках астероїда Бенну показав, що він сформувався не у далеких околицях, а поблизу водно-крижаної межі ранньої Сонячної системи, де діяв вплив Юпітера.

Нове моделювання складу мантій показує, що Земля наростила більшу частину маси з протопланет, які збирали пилові «гальки», тоді як Марс — з планетезималей.

Комп’ютерні моделі вказують, що навіть після катастрофічних зіткнень льодові супутники зберігають підлідні океани. Це важливо для пошуку життя у зовнішній Сонячній системі.

Новий аналіз даних місії Phoenix показує, що лід біля північного полюса Марса містить лише близько 3% пилу, а не до 25%, як вважали раніше.

Моделювання смерті 195 масивних зір показало, що перетворення нейтрино з одного «смаку» в інший може змінювати результат колапсу – від наднової до чорної діри.

Проєкт MEGATRON на суперкомп’ютерах моделює взаємодію зоряного світла, газу та хімії в ранньому Всесвіті, поєднуючи дані JWST і «зоряної археології».

Астрономи дослідили 21 «екстремальний» уламковий диск навколо молодих зір і виявили пил, який вказує на зіткнення тіл розміром з Місяць і Марс. Це може показувати, як формуються кам’янисті планети.

NASA обрало місію PRIMA як першу у новому класі астрофізичних місій Probe Explorers. Телескоп досліджуватиме Всесвіт у далекому інфрачервоному діапазоні, доповнюючи можливості JWST.

Телескоп Джеймса Вебба зафіксував, що відносно «холодний» лавовий екзопланет HD 3167 b може мати атмосферу. Це суперечить попереднім уявленням про такі світи.

Радіоінтерферометр ALMA вперше напряму зобразив протопланету WISPIT 2b, занурену у вихори газу та пилу, що рухається до нас і від нас. Це дає новий погляд на ранні етапи формування планет.

Новий аналіз показує, що поверхневий лід на північному полюсі Марса містить значно менше пилу, ніж вважали раніше. Це змінює уявлення про кліматичну історію планети.

Астрономи перевірили старі дані «Планка» новим статистичним методом і знову побачили натяк на космічну бірефрингенцію — тонкий поворот поляризації давнього світла.

Астрономи запропонували спосіб вимірювати відстань між подвійними квазарами з похибкою до пів мільйона світлових років, що зменшує невизначеність у оцінці розширення Всесвіту.

Міжнародна команда простежила запаси нейтрального водню за останні 4,5 млрд років і побачила, що зореутворення падає, хоча «пального» майже не меншає.

Екзопланета-гігант TOI-1355 b із сильно витягнутою орбітою поступово змінює нахил. Розрахунки показують, що після 2033 року її транзити стануть невидимими.

Нові моделювання вказують, що викиди крижаних шлейфів з океану Енцелада можуть містити сильно збагачені біомаркери. Це спрощує завдання майбутнім місіям.