Уламки давно втраченого німецького підводного човна часів Першої світової війни, затонулого століття тому, були виявлені водолазом-розвідником біля берегів Вірджинії.
COURTESY R/V EXPLORER
Після закінчення війни всі захоплені придатні для плавання човни були відправлені до Англії. Більшість з них було використано як металобрухт, але деякі були збережені для союзних військ, щоб вони могли ознайомитися з технологією виробництва дизельних двигунів Німеччини.
У 1919 році було вирішено передати кораблі США. Після прибуття в Нью-Йорк, U-111 пришвартувалася на Бруклінській військово-морській верфі. Разом з чотирма іншими трофейними німецькими підводними човнами, які були доставлені до Сполучених Штатів U-111 мала пройти перевірку та атестацію.
Wikimedia
Дуже швидко стало зрозуміло, що судно в поганому стані, а сучасні американські кораблі розвивають велику швидкість. Тому після експериментів з механічною ефективністю біля берегів Флориди і Куби, було вирішено вивести з експлуатації і знищити U-111.
Передбачалося, що останні дні перебування U-111 в морі завершаться в 1921 році. 18 червня 1921 року, під час буксирування з Портсмута, судно почало набирати воду. Воно затонуло приблизно на глибині 10 метрів, тому корми підводного човна залишалася стирчить над водою. Це вважалося небезпечним для судноплавства, тому судно підняли на понтони і доставили назад на військово-морську верф, де воно знову затонуло. Втомившись від таких складнощів, U-111 була потоплена 31 серпня 1922 року, коли її люки були відкриті.
COURTESY R/V EXPLORER
Незважаючи на те, що було зрозуміло, де затоплений човен, про нього довгий час ніхто не згадував і не шукав його на дні. Дайвер Ерік Петкович знаходився на борту R/V Explorer приблизно в 64 км від узбережжя Вірджинії, США. Він і його команда вже давно шукали судно. Петкович спостерігав за діями дистанційного апарату, який знаходився на глибині в 121 метр. Вдивляючись у відеомонітор, він крикнув: “Це все! Ось воно!».