Деякі люди приваблюють комарів особливо сильно. Нові експерименти пов’язали це з виділенням на шкірі підвищених кількостей карбонових кислот — характеристикою, яку не змінюють ні вік, ні дієта або нові засоби догляду за шкірою.
Давно помічено, що деякі люди особливо привабливі для комарів. У чому їх особливість – залишається достеменно не відомо, і це питання служить предметом багатьох досліджень. Зокрема, кілька років тому було показано, що більше комарів приваблюють ті, хто активніше зганяє їх зі своєї шкіри. Існують навіть непідтверджені гіпотези, що зв’язують цей ефект з групою крові. А автори нової статті, опублікованої в журналі Cell, виявили іншу особливість таких людей, тепер — хімічну.
Не секрет, що кожна людина володіє власним неповторним запахом. Він визначається набором речовин, які виділяються на шкірі і переробляються мікроорганізмами, які живуть на ній. Леслі Восхолл (Leslie Vosshall) і її колеги проаналізували цей хімічний профіль у людей з різною привабливістю для комарів і показали, що ті виробляють підвищені кількості карбонових кислот. Причому вплив цих речовин не змінюється ні з віком, ні при зміні харчування або зміні засобів для догляду за шкірою.
Вчені проводили експеримент з 64 добровольцями. На шість годин їм надягали нейлонові рукави, щоб зібрати летючі речовини зі шкіри. Відрізаючи фрагменти нейлону, вчені поміщали їх по дві штуки в камеру, де знаходилися комарі Aedes aegypti, щоб відстежити, на який зі зразків вмощується більше кровопивць. Так, порівнюючи попарно, автори склали “рейтинг” привабливості запахів.
Зразок № 33, який зайняв верхній рядок, був більш ніж в сотню разів привабливіше для комарів, ніж зразки № 19 і № 28, що опинилися в самому низу списку. Потім біологи визначили хімічні профілі цих запахів: як з’ясувалося, більше комах збирають зразки, що містять великі кількості карбонових кислот або продуктів їх переробки шкірної мікрофлорою.
Карбонові кислоти – порівняно прості органічні сполуки, що входять до складу секрету сальних залоз. Відомо, що в шкірі людей вони виробляються активніше, ніж у інших тварин, хоча точні кількості можуть помітно варіюватися і залежать від особистих особливостей організму. Цей рівень у кожного індивідуальний, але при цьому зберігається стабільним, слабо змінюючись з віком або при зміні дієти.
Це підтвердили додаткові експерименти, проведені Леслі Воссхолл та її співавторами. Вчені повторили досліди з нейлоном кілька разів, з проміжком в кілька місяців, і отримували в цілому такі ж «рейтинги привабливості», що і в найперший раз. І це незважаючи на те, що деякі добровольці за період дослідження змінювали використовувані ними засоби для миття та догляду за шкірою.