Дослідники виявили, що наночастинки пластика здатні долати гематоенцефалічний бар’єр.
Група дослідників з Віденського і Дебреценського університетів вивчили механізм, який дозволяє наночастинкам пластику поширюватися по кровоносній системі. Дослідження показало, що частинки полістеролу здатні долати гематоенцефалічний бар’єр і потрапляти в головний мозок. Це збільшує ризик запалення, неврологічних розладів і розвитку нейродегенеративних захворювань.
Вчені провели дослідження на шести мишах. Трьом з них перорально вводили полістирол — пластик, який використовується, наприклад, для упаковки харчових продуктів. Після їжі тварин приспали, і дослідники зібрали зразки мозку. Аналіз показав, що вже через дві години після прийому їжі частинки мікропластику були виявлені в мозку мишей.
Гематоенцефалічний бар’єр являє собою мережу кровоносних судин і тканин, яка запобігає потраплянню токсинів і шкідливих речовин в мозок. Він являє собою клітинний бар’єр, який пропускає в мозок тільки воду, кисень, загальні анестетики і вуглекислий газ.
Частинки пластику повинні блокуватися цією системою, але, як показали вчені, досить дрібні нанорозмірні елементи успішно долали захист. Аналіз показав, що здатність нанопластику проходити через бар’єр являє собою складний процес. Він залежить від таких факторів, як розмір часток, хімічний склад її поверхні і тип клітин, з якими вони взаємодіють.
Дослідники відзначають, що вплив нанопластику може чинити негативний вплив на роботу нервової системи. Поки проводяться додаткові дослідження, важливо обмежити вплив і використання таких компонентів, вважають вони.