Новий аналіз скам’янілостей показав, що один із найдавніших відомих гомінідів уже міг пересуватися на двох ногах.
Sahelanthropus tchadensis, відомий під прізвиськом Тумай, жив близько семи мільйонів років тому. Його відкриття викликало тривалу суперечку. Частина вчених вважала його прямим предком людини. Інші розглядали його як бічну гілку еволюції.
Ключовим питанням була «двоногість», яку визначають як «звичну ходу на двох нижніх кінцівках». Саме вона відрізняє гомінідів від сучасних людиноподібних мавп. Якщо Тумай ходив на двох ногах, він опиняється ближче до витоків людського роду. Якщо ні — його роль змінюється.
Дослідники з Нью-Йоркського університету застосували «3D-геометричний аналіз», тобто «порівняння просторової форми кісток за допомогою цифрових моделей». Вони вивчили кістки рук і ніг. Результати зіставили з даними сучасних і викопних приматів. Це дозволило оцінити спосіб пересування.
«Наш аналіз дає прямі докази того, що Sahelanthropus tchadensis міг ходити на двох ногах», — зазначив Скотт Вільямс. Дослідники виявили вигин стегнової кістки. Така форма допомагає ногам спрямовуватися вперед. Вона полегшує стабільну ходу.
Ще однією ознакою стали розвинені сідничні м’язи. Вони важливі для утримання рівноваги. Подібні риси вже відзначали раніше. Проте вирішальним доказом стала інша деталь.
Команда виявила «стегновий бугор», який описують як «місце кріплення зв’язки між тазом і стегновою кісткою». Ця структура відома лише у гомінідів. Вона відіграє ключову роль у двоногій ході. Її наявність стала вирішальним аргументом.
Водночас Тумай не був схожий на сучасну людину. «Він мав мозок розміром з мозок шимпанзе», — зазначив Вільямс. Значну частину часу він, імовірно, проводив на деревах. Лазіння залишалося важливою частиною способу життя.
Попри це, перехід до двоногої ходи відбувся значно раніше, ніж вважалося. Sahelanthropus tchadensis поєднував деревний спосіб життя з рухом по землі. Це робить його важливою фігурою в історії еволюції. Давня суперечка отримала новий і вагомий аргумент.