Нещодавні дослідження з’ясували зв’язок між фізичними вправами та покращенням когнітивних функцій, пояснюючи цей зв’язок підвищенням рівня дофаміну під час фізичної активності. Використовуючи складне ПЕТ-сканування, дослідники спостерігали підвищене вивільнення дофаміну в мозку під час фізичних навантажень, корелюючи це явище з покращеним часом реакції та загальною когнітивною продуктивністю.
Дослідження, проведене під керівництвом доктора Джо Костелло та його колег, і опубліковане в науковому журналі Journal of Physiology, заглиблюється в біохімічні основи когнітивних покращень, пов’язаних з фізичними вправами, підкреслюючи ключову роль дофаміну як нейромедіатора та гормону в цьому процесі.
Дослідження охоплювало три експериментальні установки за участю 52 учасників чоловічої статі. Перший експеримент вимагав від учасників виконання когнітивних завдань у стані спокою та під час їзди на велосипеді в ПЕТ-сканері, що дозволяє відстежувати рух дофаміну в реальному часі. Другий експеримент досліджував вплив мимовільного руху м’язів за допомогою електричної стимуляції м’язів на когнітивні функції. Третій експеримент об’єднав як добровільні, так і мимовільні компоненти вправ. Ці експерименти дозволили отримати комплексне уявлення про роль дофаміну в опосередкуванні когнітивних покращень, викликаних фізичними вправами.
Результати підкреслили значне збільшення вивільнення дофаміну під час їзди на велосипеді, пов’язане зі швидшим часом реакції та посиленням когнітивних функцій. Всупереч попереднім припущенням, пов’язаним зі споживанням кисню та когнітивними функціями, дослідження виявило, що гормональна регуляція, а саме вивільнення дофаміну, є вирішальним фактором у взаємозв’язку між фізичними вправами та когнітивними функціями. Цей висновок має потенційне терапевтичне значення для станів, пов’язаних з порушенням дофамінової регуляції, таких як хвороба Паркінсона, шизофренія, СДУГ, залежність і депресія.
Хоча результати дослідження є багатообіцяючими, автори визнають обмеження, пов’язані з відносно невеликим і однорідним розміром вибірки. Вони виступають за проведення розширених досліджень, які б охоплювали ширший демографічний контингент, включаючи жінок і людей похилого віку, протягом тривалого періоду часу. Подальші дослідження необхідні для всебічного розуміння динаміки вивільнення дофаміну та його точного впливу на когнітивні функції після фізичного навантаження.
У дослідженні представлено новаторське розуміння механізмів, за допомогою яких фізичні вправи покращують когнітивні функції, висвітлюючи центральну роль дофаміну в цьому процесі. Ці відкриття не тільки поглиблюють наше розуміння зв’язку між розумом і тілом, але й відкривають шлях до нових підходів до управління проблемами когнітивного здоров’я. У міру того, як ми рухаємося вперед, інтеграція фізичних вправ у терапевтичні режими для різних станів, пов’язаних з дофаміном, видається все більш перспективною.