Дослідження показало, що дитинчата звичайного тюленя демонструють риси вокальної поведінки, подібні до людських, зокрема чергування сигналів і формування «акцентів», що відкриває нові перспективи для вивчення еволюції мови.
Біолог Коен де Реус, дослідник Інституту Макса Планка, записав понад 1000 годин вокалізацій 64 тюленят у центрі Sealcentre Pieterburen. Його робота присвячена явищу «вокального навчання» — здатності змінювати або засвоювати нові звуки. Таку здатність мають люди, деякі співочі птахи, дельфіни та справжні тюлені. «Люди, звичайно, можуть робити це, наприклад, коли вивчають нову мову», — пояснює дослідник.
Кожне тюленя має індивідуальний «голосовий підпис», що дозволяє матері впізнавати дитинча. Проте аналіз показав, що крики тюленят, які утримувалися поруч, з часом ставали більш схожими. Це нагадує формування регіональних акцентів у людей. В експерименті з відтворенням записів через гучномовець тюленята демонстрували чергування сигналів, чекаючи завершення «репліки».
«Так само, як і люди, які чекають, поки хтось інший закінчить говорити», — зазначає де Реус. Таке «чергування» є важливою ознакою соціальної комунікації. Отримані результати свідчать, що тюлені володіють складнішою соціальною структурою, ніж передбачалося раніше.
Дослідження має значення для розуміння еволюції мовлення — поступового формування складних комунікативних систем. Порівняльний аналіз вокального навчання у ссавців дозволяє виявити спільні біологічні механізми. «Ми не такі унікальні, як нам здається», — підсумовує дослідник, підкреслюючи еволюційну тяглість між людською мовою та тваринною комунікацією.