Виявлення незвичайного сплеску рівня берилію-10 у зразках тихоокеанського морського дна може стати проривом у геологічному датуванні, забезпечуючи новий часовий маркер для синхронізації геологічних записів.

Дослідники з Helmholtz-Zentrum Dresden-Rossendorf (HZDR), Дрезденського технологічного університету (TUD) та Австралійського національного університету (ANU) виявили несподіване зростання концентрації берилію-10, що могло виникнути близько 10 мільйонів років тому. Оскільки традиційні методи, такі як радіовуглецеве датування, обмежені 50 000 роками, для аналізу давніх подій необхідно використовувати альтернативні підходи.
Берилій-10 – це радіоактивний ізотоп, який утворюється під дією космічного випромінювання у верхніх шарах атмосфери, після чого осідає на поверхню Землі через атмосферні опади. Завдяки періоду напіврозпаду 1,4 мільйона років цей ізотоп є важливим індикатором у реконструкції минулих подій, дозволяючи дослідникам простежити історію Землі на глибину до 10 мільйонів років. Аналізуючи феромарганцеві кірки, що формувалися протягом мільйонів років, команда дослідників використала прискорювальну мас-спектрометрію (AMS) для точного вимірювання концентрації берилію-10.
Отримані результати здивували вчених.
Науковці висунули дві гіпотези щодо причин такого сплеску берилію-10. Перша – зміни в циркуляції океанських течій, що могли спричинити нерівномірний розподіл ??Be у різних регіонах. «Це могло призвести до того, що ??Be особливо сконцентрувався в Тихому океані», — пояснює Колл. Альтернативна версія пов’язана з астрофізичними подіями, зокрема можливим вибухом наднової, який міг підвищити рівень космічного випромінювання та сприяти збільшенню виробництва берилію-10.
Щоб підтвердити або спростувати ці гіпотези, необхідні подальші дослідження.
Незалежно від причин, це відкриття має значний потенціал у сфері геохронології. Сьогодні науковці прагнуть знаходити глобальні часові маркери, що дозволять узгоджувати геологічні архіви, такі як льодовикові керни та морські відкладення.
Це дослідження відкриває нові горизонти у розумінні геологічної історії Землі та може зробити революцію у визначенні віку давніх подій. Результати роботи опубліковані в журналі Nature Communications.