Науковці з Китаю та Бельгії відтворили в лабораторії умови, які існували на Меркурії чотири мільярди років тому, і виявили, що вони були ідеальними для утворення алмазного шару, який ставав лише товщим з плином часу.
Меркурій залишається однією з найменш вивчених планет Сонячної системи через складність дослідження. Його еліптична орбіта і близькість до Сонця роблять місії до цієї планети надзвичайно складними та витратними за часом і паливом. Проте зонд MESSENGER надав багато важливої інформації, зокрема про високу концентрацію летких речовин у корі планети.
Згідно з даними MESSENGER, у корі Меркурія міститься велика кількість натрію і сірки, що свідчить про наявність у минулому океану магми. Крім того, планета має аномально велике залізне ядро, що становить понад 80% її радіуса. Дослідження також вказують на те, що Меркурій зберігає значні запаси вуглецю у вигляді графіту, що могло створити умови для утворення алмазів.
Щоб перевірити цю гіпотезу, дослідники з Китаю та Бельгії під керівництвом Бернара Шарльє провели лабораторний експеримент. Вони відтворили умови молодого Меркурія, використовуючи суміш хімічних сполук і графітове ковадло з високим вмістом вуглецю. Зразок піддавали тиску в сім гігапаскалів і нагрівали до майже 2000 градусів, що відповідає умовам магматичного океану на Меркурії.
Результати експерименту підтвердили, що в таких умовах вуглець може перетворюватися на алмази. На думку вчених, алмази з’являлися в розплавленому металевому ядрі Меркурія і піднімалися ближче до поверхні в процесі кристалізації, утворюючи алмазний шар. Протягом мільйонів років цей шар ставав товщим і сьогодні може досягати 200 метрів.
Дослідження також підтвердило, що на Меркурії можуть бути алмази значно більші, ніж на Землі. Подібні експерименти та моделювання, як-от дослідження американського геолога Кевіна Кеннона, вказують на те, що Меркурій може містити набагато більше алмазів, ніж Земля.