Дослідження шведських спортсменів показало, що вплив футболу на мозок далеко не так однозначний, як вважалося досі. З одного боку, висока фізична активність сприяє його здоров’ю. З іншого ж — гра головою підвищує ризик виникнення нейродегенеративних захворювань.
Не тільки бокс, але і інші контактні види спорту можуть бути небезпечними для мозку. Багато фахівців впевнені, що навіть помірної сили удари по голові підвищують ризик розвитку нейродегенеративних захворювань, включаючи хвороби Паркінсона і Альцгеймера. Кілька років тому шотландські вчені показали, що професійні футболісти вмирають від таких порушень в кілька разів частіше нефутболісти. Ці висновки підтвердило і нове дослідження шведських гравців, проведене медиками Каролінського інституту. Його результати представлені в статті, опублікованій в журналі Lancet.
Петер Уеда (Peter Ueda) і його колеги зібрали медичні дані більш ніж шести тисяч спортсменів, які виступали за команди шведської вищої футбольної ліги між 1924 і 2019 роками. Їх показники вчені порівняли з інформацією більш ніж 56 тисяч «звичайних» жителів країни з тих же регіонів і того ж віку. Зіставлення показало, що з віком ризик розвитку деменції у гравців був на 62 відсотки вище середнього. В середньому такий стан розвивається у 10-20 відсотків населення, але серед футболістів шведської вищої ліги воно реєструється у 15-30 відсотків.
З іншого боку, паркінсонізм у них діагностували на 32 відсотки рідше, а хвороба Альцгеймера в обох вибірках зустрічалася занадто рідко, щоб можна було зробити певні висновки. «Наші результати не настільки тривожні, як попередня шотландська робота, — каже професор Уеда. — Ми не знаємо, з чим пов’язана ця різниця, потрібні більш детальні дані по частоті ударів по голові і зіткнень». Разом з тим вчені відзначили, що підвищений ризик деменції виявляється тільки у польових гравців, але не у воротарів, що побічно підтверджує гіпотезу про негативний вплив гри головою.
Мабуть, вплив футболу на стан мозку зовсім не однозначно і навіть різноспрямовано. З одного боку, удари по голові дійсно не проходять даром для мозку. З іншого ж — високий рівень фізичної активності, постійні тренування серцево-судинної системи сприяють підтримці його здоров’я. Свій внесок може вносити навіть стиль гри, прийнятий конкретним футболістом, його командою або в країні в цілому, включаючи частоту гри головою і дистанцію, яку спортсмен пробігає на поле. Можливо, коли-небудь більш детальна статистика дозволить оцінити вплив цих факторів на розвиток нейродегенеративних процесів після завершення кар’єри спортсменів.