Дослідники назвали причину довголіття людини. Вчені пов’язали відносно високу тривалість життя Homo sapiens c геном p62, що є одним з регуляторів аутофагії.
Мало хто вважає дивною ту обставину, що людина живе довше, ніж, наприклад, миша. Зрештою, представники виду Homo sapiens досить великі, а, як ми знаємо, тривалість життя у випадку з ссавцями тісно пов’язана з масою їхнього тіла. Простіше кажучи, чим більша маса, тим довше живе істота. При цьому на нашій планеті мешкає голий землекоп і ряд інших маленьких істот, які є справжніми довгожителями. Що ще більш незвично, сама людина живе дуже довго в порівнянні з іншими ссавцями, масу яких можна умовно порівняти з масою Homo sapiens.
Приклад тому — тигр. Маса тіла цих великих кішок навіть більша, ніж у людини, а живуть вони при цьому в неволі приблизно до 20-25 років. Наші «родичі» — шимпанзе — також програють людині за тривалістю життя. У чому ж причина?
Зараз відповісти на це питання спробували генетик Віктор Корольчук з Університету Ньюкасла (велика Британія) та його колеги. У центрі уваги молекулярних біологів виявилася аутофагія — процес «переробки» лізосомами (внутрішніми органоїдами клітин) внутрішньоклітинного сміття. Сучасні вчені давно зрозуміли, що вона відіграє важливу роль у захисті клітин від стресу. Під цим словом в даному випадку розуміється не психологічний стрес, а накопичення в організмі окислювачів і різних агресивних молекул, що ушкоджують найважливіші компоненти клітин.
Віктор Корольчук і його колеги звернули увагу на ген p62, який є одним з «диригентів» аутофагії. Пошкодження даного гена веде до розвитку бічного аміотрофічного склерозу, або «хвороби Хокінга». Спостереження наштовхнули на припущення про те, що ген p62 відіграє важливу роль у виживанні нейронів — клітин мозку. Багато хто з них «співіснують» з людиною протягом усього його життя.
Дослідники пересадили ген p62 в ДНК мушок і простежили за тим, як змінилася робота клітин живих істот. Виявилося, що p62 являє собою «датчик кисню», а також свого роду «спусковий гачок», що запускає процес «збирання сміття та його переробки всередині лізосом. Генетично модифіковані мушки, яким вводили ген р62, жили довше. У випадку з людиною, на думку вчених, ген ще сильніше реагує на підвищення і пониження концентрації агресивних молекул всередині нейронів. Останнє, за словами дослідників, веде до продовження життя людини.
Такий механізм «очищення» від оксидантів з’явився у людини в ході десятків тисяч років еволюції, що в кінцевому підсумку дозволило їй вийти на більш високий рівень в частині довголіття.