Науковці досягли значного прориву, здійснивши надглибоке буріння в Атлантичному океані, що дозволило здобути майже безперервний зразок верхньої мантії завдовжки понад кілометр, відкривши нові горизонти у вивченні внутрішньої будови нашої планети.
Цей зразок, добутий із району масиву Атлантіс, надає унікальну можливість вивчити склад і структуру мантійних порід. Мантія Землі, проміжний шар між корою та ядром, залишається однією з найбільших загадок геології через її недоступність для прямого дослідження. З огляду на те, що товщина океанічної кори значно менша за континентальну, шанси на буріння до мантійних порід у морському середовищі значно більші. Проте навіть тут процес буріння є надзвичайно складним і порівнюваним із космічними дослідженнями.
Експедиція, проведена в 2023 році на дослідницькому судні “JOIDES Resolution”, сфокусувалась на Серединно-Атлантичному хребті, відомому своєю великою кількістю абісальних перидотитів, які є модифікованими мантійними породами. Виконане буріння дозволило отримати майже повний керн, що надає детальну інформацію про мінеральний склад верхньої мантії. Результати цього дослідження, опубліковані в журналі “Science”, вже здивували наукову спільноту.
Зразки перидотитів, здобуті під час буріння, показали незвичний склад: вони містили менше піроксену, ніж очікувалося, але значно більше магнію. Ці несподівані дані свідчать про те, що мантійні породи, піднімаючись на поверхню, зазнавали значного плавлення, що могло впливати на формування океанічної кори і вулканів. Особливий інтерес викликає взаємодія морської води з мінералом олівіном, що приводить до виділення водню та інших молекул, які можуть підтримувати мікробне життя, що важливо для розуміння еволюційних процесів на ранній Землі.
Ці нові знахідки надають важливі підказки про процеси, які формують земну кору і вулканічну активність, а також відкривають нові можливості для дослідження внутрішньої структури нашої планети.