За сучасними уявленнями птерозаври в своїй більшості не виростали більше собаки і харчувалися динозаврами розміром з щура і дитинчатами більш великих видів. Деякі, однак, стали більшими до кінця крейдяного періоду. Так, в Канзасі знаходили рештки журавлеподібних, довгошиїх і тонкокрилих кетцалькоатлей (Quetzalcoatlus northropi) з сімейства аждархидів (Azhdarchidae), розмах крил яких досягав 12 метрів. Нове дослідження показує, однак, що не всі представники цього сімейства були схожі на журавлів: зустрічалися і короткошиї, міцно збиті хатцегоптерикси (Hatzegopteryx), рештки яких вперше знайшли у Румунії на початку дев’яностих. Передбачається, що розмахом крила вони не поступалися кетцалькоатлям.
Від хатцегоптериксsв залишилося небагато, тому судити про їх розмірb і у вигляд доводиться по окремих фрагментах черепів і хребта. Британські палеонтологи Марк Уїттон (Mark Witton) і Даррен Наїш (Darren Naish) вивчили рештки румунського летючого гіганта і прийшли до висновку, що той мав міцну широку шию (хребет біля черепа у нього був в три рази товстішим, ніж у кетцалькоатля). Вчені також відзначають, що структура пористої тканини, яка заповняла кістки, могла наділяти цих тварин великою силою.
Попередні дослідження показали, що щелепа хатцегоптерікса досягала 100 см від краю до краю, що взагалі-то незвично для мускулястих і тонкокостних аждархидів. Можливо, і інші параметри цих тварин сильно відрізнялися від параметрів кетцалькоатлей та інших представників сімейства.
Рештки хатцегоптерикса виявили в частині Румунії, яка в кінці крейдяного періоду була островом в морі Тетіс. Одночасно з гігантським птерозавром на острові в той час мешкали довгошиї зауроподи зростом з коня. Рештки інших хижих динозаврів там не знаходили, тому вчені вважають, що птерозаври стояли на вершині харчового ланцюжка і полювали на крупних травоїдних. «Він міг би легко проковтнути і людину», — пояснює Марк Уїттон.