Ганімед зіткнувся з астероїдом у 20 разів більшим за Чіксулуб, з падінням якого пов’язують остаточний захід епохи динозаврів.
Близько 4 млрд років тому супутник Юпітера Ганімед, найбільший місяць у Сонячній системі, зіткнувся з гігантським астероїдом. Як показало дослідження, проведене японськими вченими з Університету Кобе, удар був настільки сильним, що змінив вісь обертання супутника.
Ганімед – єдиний супутник у Сонячній системі з власним магнітним полем, а діаметр місяця більший, ніж у Меркурія. Великі частини поверхні супутника вкриті характерними тектонічними западинами або борознами, які утворюють концентричні кола навколо одного місця. Ще в 1980-х роках дослідники дійшли висновку, що вони були результатом великої ударної події.
Японські вчені звернули увагу, що місце удару розташоване практично точно на найвіддаленішій від Юпітера точці супутника. Ганімед заблокований приливним захопленням – так само як Місяць завжди звернений видимим боком до Землі, цей супутник дивиться на газовий гігант завжди одним боком. Ударний кратер розташований практично в центрі зворотного боку Ганімеда.
Схожий кратер є на Плутоні і, як раніше встановили вчені, аналізуючи дані місії “Нові горизонти”, він утворився внаслідок удару, який змістив вісь карликової планети. Ґрунтуючись на цій аналогії, японські дослідники припустили, що щось подібне на зорі формування зазнав і Ганімед. Вони використовували комп’ютерне моделювання, щоб перевірити гіпотезу.
Ілюстрація зміни осі обертання Ганімеда внаслідок зіткнення. Зображення: HIRATA Naoyuki
Аналіз показав, що для утворення кратера, який видно на зворотному боці супутника Юпітера, близько 4 млрд років тому місяць мав зіткнутися з астероїдом діаметром близько 300 км. Це приблизно у 20 разів більше за розрахунковий розмір астероїда, який впав на Землю 65 млн років тому і, як вважається, прискорив вимирання динозаврів.
Астероїд перед зіткненням мав рухатися під кутом від 60° до 90° до поверхні планети, а внаслідок удару сформувався кратер діаметром від 1400 до 1600 км. Ця подія призвела до перерозподілу маси супутника і зміни осі обертання. Цікаво, що моделювання показує однаковий результат незалежно від вихідного положення області удару.
Дослідження зіткнення Ганімеда проливає світло на умови та еволюцію ранньої Сонячної системи. Крім того, результати аналізу важливі для розуміння розвитку інших планетарних систем. Учені сподіваються, що майбутні місії, які наблизяться до найбільшого супутника, допоможуть підтвердити історію формування кратера та зміни осі обертання місяця.