Дослідження Університету Британської Колумбії та благодійної організації Dona Bertarelli виявило масштабні негативні наслідки глибоководного видобутку корисних копалин для морських екосистем та економіки прибережних громад.
Екологічні загрози та економічні ризики
Глибоководний видобуток корисних копалин (ГВК) передбачає отримання мінералів з дна океану. Ця індустрія обіцяє економічні вигоди, але створює значні екологічні загрози. Негативний вплив на навколишнє середовище може зрости на 13% внаслідок таких операцій. Наслідки виходять далеко за межі екологічних проблем.
Дослідники попереджають про серйозні ризики для морського біорізноманіття. Також під загрозою опиняються прибережні громади та корінні народи. Вони залежать від цих екосистем для забезпечення засобів існування. Бізнес-сектор, особливо страхування та інвестиції, теж відчує негативні наслідки.
Д-р Рашид Сумайла, професор Інституту океанів і рибальства, зазначає: “Зростання небезпек, пов’язаних з ГВК, вимагає критичної переоцінки існуючих моделей страхування”. Дослідження прогнозує збільшення загроз для страховиків на 11%. Це вимагатиме перегляду моделей оцінки ризиків у страховій індустрії.
Вплив на прибережні ринки страхування
Д-р Лубна Алам, перший автор дослідження, підкреслює вплив кліматичних змін. Вони вже спричинили проблеми на прибережних страхових ринках. Підвищення рівня моря та екстремальні погодні явища призвели до відтоку зі страхового ринку. Збільшення балів ризику на 11% може відлякати страхові компанії.
Історичні екологічні катастрофи нагадують про потенційні наслідки безвідповідальних практик. Розливи нафти Exxon Valdez та Deepwater Horizon продемонстрували руйнівний вплив на екосистеми. Мільярди доларів витрачено на ліквідацію таких аварій. Малі острівні держави особливо вразливі через обмежені ресурси.
Фінансові наслідки для малих острівних держав
Малі острівні держави, що розвиваються (МОРГ), стикаються з серйозними фінансовими проблемами. Зміна клімату призвела до зростання оцінок ризиків. К. Прадхошіні, співавтор дослідження, відзначає: “Багато острівних країн вже спостерігають зниження активності приватних страховиків”. Підвищення показників ризику може знизити кредитні рейтинги цих країн.
Рибальство і туризм тісно пов’язані з екологічним станом довкілля. Будь-яке посилення екологічних загроз призводить до втрат доходів. Зниження доходів спричиняє нестабільність зайнятості та стримує інвестиції. Це підриває економічне зростання малих країн.
Загрози для риболовної галузі
Д-р Сумайла пояснює: “Плани ГВК в основному спрямовані на зону Кларіон-Кліппертон”. Це одна з найпродуктивніших зон вилову тунця у світі. Зміни в морських екосистемах можуть порушити середовище існування тунця. Прогнозовані економічні збитки до 2050 року становитимуть близько 140 мільйонів доларів США щорічно.
Шлейфи осаду та викиди шкідливих металів загрожують морському життю. Підвищений рівень шуму і світлове забруднення також мають негативний вплив. Наслідки виходять за межі місцевого рибальства і впливають на весь економічний ландшафт.
Шляхи до сталого управління ресурсами
Дослідники виступають за стратегії циркулярної економіки. Такі підходи надають пріоритет переробці та видобутку корисних копалин у містах. Ці методи мінімізують екологічну та економічну невизначеність, пов’язану з ГВК.
Д-р Сумайла вказує: “Нещодавні процеси, спрямовані на відновлення цінних матеріалів з відпрацьованих акумуляторів електромобілів, є життєво важливими альтернативами”. Такі технології задовольняють попит на ресурси, зменшуючи вплив на довкілля. Циркулярні рішення здатні максимізувати ефективність використання ресурсів.
Подовження життєвого циклу матеріалів зменшує залежність від первинного видобутку. Вдосконалення практик переробки знижує екологічні витрати. Перехід від лінійного споживання до циркулярної системи необхідний для зменшення ризиків.
Це дослідження підкреслює потребу в активному діалозі щодо глибоководного видобутку. Взаємопов’язаність морських екосистем і людських спільнот має бути центром політичних дискусій. Пріоритет сталого розвитку допоможе зберегти морське біорізноманіття, забезпечуючи економічне процвітання прибережних громад.