Гравітації субзоряних об’єктів не вистачає, щоб утримувати компаньйонів.
Дослідження, проведене на основі даних, зібраних космічним телескопом “Хаббл”, показало, що старіший коричневий карлик, то менша ймовірність, що поруч із ним обертатиметься компаньйон. Це означає, що такі субзоряні об’єкти в подвійних системах так слабко пов’язані гравітацією, що розлітаються протягом декількох сотень млн років під дією тяжіння зірок, які проходять повз.
Коричневі карлики займають проміжне положення між планетами і зірками: вони більші за Юпітер, але менші за найкрихітніші світила. Як і зірки, ці субзоряні об’єкти колапсують із хмари газу і пилу, але їм не вистачає маси, щоб підтримувати повноцінний ядерний синтез.
Дослідники спостерігали за молодими коричневими карликами, які тільки-но формувалися в молекулярних хмарах, і старими об’єктами цього типу в околицях Сонця. Аналіз показав, що кількість парних систем зменшувалася з віком карликів.
Молоді коричневі карлики є частиною молекулярної хмари, але з часом вона розсіюється. Коли це відбувається, об’єкти починають рухатися, і зірки проходять повз одна одну. Оскільки коричневі карлики дуже легкі, гравітаційний вплив, що зв’язує широкі подвійні пари, дуже слабкий, і зірки, що проходять повз, розривають подвійні системи.