Астрофізики знайшли гігантський захисний “екран” з гарячого газу, що оточує Велику і Малу Магелланові Хмари. Цей кокон запобігає витоку газу з карликових галактик і зберігає можливість створювати нові зірки. Хоча область гарячого газу простягається більш ніж на 100 тис.світлових років від Магелланових хмар і покриває величезну частину південного неба, вона фактично невидима.
Корона, що захищає Магелланові хмари від нашої Галактики. Зображення: STScI, Leah Hustak
У пошуках прямих доказів існування корони, що оточує галактики, дослідники вивчили дані астрономічних спостережень телескопа “Хаббл” і супутника FUSE за 30 років. Вони шукали спостереження за квазарами, які розташовані за Магеллановими хмарами при спостереженні з землі.
Квазари – це надзвичайно яскраві ядра галактик, в яких знаходяться масивні активні чорні діри. Дослідники припустили, що хоча корона повинна бути занадто тьмяною, щоб її можна було побачити саму по собі, вона буде накладати «серпанок» на зображення далеких квазарів.
Дані спостережень за великим і малим Магеллановим хмарами. Зображення: Dhanesh Krishnarao et al., Nature
Аналізуючи візерунки в ультрафіолетовому світлі з 28 квазарів, команда змогла виявити та охарактеризувати матеріал, що оточує Велику Магелланову хмару, і підтвердити існування корони. Спектри квазарів містять чіткі ознаки вуглецю, кисню і кремнію, які складають гало гарячої плазми, що оточує цю карликову галактику.
Протягом мільярдів років Великі і Малі Магелланові хмари – найбільші галактики-супутники Чумацького Шляху – здійснювали небезпечні подорожі, кажуть астрофізики. Вони оберталися один навколо одного і поступово притягувалися до нашої Галактики.
Ці процеси повинні були зруйнувати структуру галактик і позбавити їх джерел палива для утворення нових зірок, але це не сталося. Автори дослідження відзначають, що відкриття корони, нарешті, дає відповідь на питання, як карликовим галактикам вдалося вижити.