Вчені з Великобританії запропонували технологію виробництва глітеру — декоративних блискіток — із целюлози, які не забруднюють довкілля мікропластиком.
Фото Від OlliUlli
Тисячоліттями люди використовували блискучі пігменти, щоб надати виразності своїм малюнкам і макіяжу: у хід йшли пластівці слюди, пірит, подрібнений зелений малахіт, галеніт та інші мінерали. До XIX століття блискітки стали робити з порошкового скла, а в 1934 році в їхньому виробництві стався технологічний прорив: американський машиніст Генрі Рушманн (Henry Ruschmann) випадково винайшов спосіб виготовлення пластикового пластику. Заснована ним компанія Meadowbrook Inventions досі виробляє десятки тисяч видів блискіток.
Однак цю технологію складно назвати екологічною: для виробництва блискіток часто використовують токсичні матеріали, які забруднюють навколишнє середовище мікропластиком. Автори нової статті вигадали, як виготовляти екологічні, нетоксичні та біорозкладні блискітки з целюлози – одного з найпоширеніших рослинних біополімерів.
В основі технології лежить явище структурного забарвлення — оптичного феномену, при якому наночастинки з упорядкованою структурою здаються яскраво забарвленими за відсутності пігментів. Це відбувається через те, що відстані між елементами структури можна порівняти з довжиною хвилі видимого світла, і, потрапляючи до структурно забарвлених частинок, спектр світла змінюється — і ми бачимо колір.
Наночастинки структурно пофарбованої целюлози вчені створювали за допомогою рулонних технологій, які застосовують для виготовлення електроприладів на рулонах гнучкого пластику. Рідку целюлозну суспензію перетворюють на целюлозну плівку, а потім нарізають і подрібнюють на частинки відповідного для блискіток розміру.
Дослідники показали, що їх метод екологічний і набагато менш енергомісткий, ніж традиційні підходи. Крім того, технологія підходить для промислового виробництва глітера. Автори статті сподіваються, що їх розробка допоможе косметичній індустрії стати більш екологічною. Стаття з описом нової технології опубліковано у журналі Nature Materials.
Натхнення: naked-science.ru