Підвищення середньорічних температур змушує гірських горил, які знаходяться на межі зникнення споживати більше рідини. Однак їх специфічний ареал не гарантує доступності джерел води для всіх груп тварин, і це може виявитися критичним для виживання виду.
Вчені з Інституту еволюційної антропології Товариства Макса Планка (Німеччина) протягом десяти років спостерігали за двома єдиними популяціями гірських горил, що залишилися. Виявилося, підвищення середньорічних температур змусило мавп значно частіше пити воду, що говорить про сильний вплив зміни клімату на їх поведінку і може мати серйозні наслідки для виживання виду. Результати дослідження, опубліковані в журналі Frontiers in Conservation Science, важливі для планування стратегій збереження цих рідкісних приматів.
Гірська горила (Gorilla beringei beringei) — підвид Східної горили. Сьогодні у світі збереглося тільки дві популяції гірських горил, які населяють тропічні ліси Центральної Африки. Одна з них мешкає у вулканічних горах Вірунга на кордоні Руанди, Уганди і Демократичної Республіки Конго, друга — на південному заході Уганди, в Національному парку «непрохідний ліс Бвінді».
Гірські горили занесені до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи як вид, що знаходиться під загрозою зникнення. Зараз залишилося всього близько тисячі цих тварин, які постійно стикаються з такими загрозами, як браконьєрство і знищення середовища проживання.
Високогірний ареал робить горил більш сприйнятливими до підвищення температури. Як правило, більшу частину необхідної рідини ці мавпи отримують разом з рослинною їжею. Однак потепління робить їх залежними від окремих джерел води. Тому розуміння того, звідки тварини отримують воду, вкрай важливо для збереження виду.
- Вчені відкрили нові види бактерій, які можуть очищати стічні води
- Через коронавірус припинили роботу понад 120 найбільших телескопів Землі
Вчені спостерігали за поведінкою гірських горил з двох популяцій з 2010 по 2020 рік, а також зіставляли отриману інформацію з даними про температуру і опади в період спостережень. Представники обох популяцій стали споживати значно більше води в міру підвищення середньорічних температур. Вона дозволяла тваринам ефективніше охолоджувати тіло і підтримувати власну температуру в необхідному для виживання діапазоні.
Залежність від джерел води має важливі наслідки, оскільки часте споживання рідини з калюж, боліт і струмків може привести до зустрічі з паразитами і патогенними мікроорганізмами. При цьому обмежений ареал гірських горил не гарантує постійну доступність води для кожної з груп приматів.
Попередні дослідження показали, що близько 22% всіх видів мавп вразливі до впливу посухи. Крім того, часто специфічна і ізольована середовище проживання багатьох приматів більш беззахисна перед потеплінням клімату. За оцінками вчених, до 2050 року середня температура в місцях проживання гірських горил підвищиться на 1-2, 5 градуса Цельсія.