Американські вчені виявили двонаправлений зв’язок між хронічним риносинуситом та розвитком депресії й тривожності, підвищуючи важливість своєчасного виявлення та лікування обох станів для покращення якості життя пацієнтів.
Хронічний риносинусит, що характеризується тривалим запаленням слизової оболонки носа та придаткових пазух, є серйозним захворюванням, яке суттєво впливає на якість життя пацієнтів. Симптоми, що тривають щонайменше 12 тижнів, включають закладеність носа, біль у проєкції носових пазух, набряк слизової та зниження нюху. Діагноз встановлюється за наявності двох або більше цих симптомів. Незважаючи на лікування, яке зазвичай включає медикаментозну терапію, багато пацієнтів продовжують повідомляти про зниження якості життя, що спричиняє психічні розлади, такі як депресія та тривожність.
Дослідження, опубліковане в журналі *JAMA Otolaryngology-Head & Neck Surgery*, показало, що пацієнти з хронічним риносинуситом мають майже в 4,5 раза вищий ризик розвитку тривожності та вдвічі вищий ризик розвитку депресії порівняно з людьми без цього захворювання. Водночас пацієнти з тривожними та депресивними розладами мають підвищений ризик виникнення хронічного риносинуситу. Ці висновки були зроблені на основі когортного дослідження, яке охопило 278 637 пацієнтів за 11 років спостереження.
Результати показали, що пацієнти з хронічним риносинуситом частіше страждали на інші хронічні захворювання, такі як астма, алергічний риніт, порушення сну та ожиріння, що могло додатково погіршувати їхній загальний стан здоров’я. Особливо вразливою групою виявилися жінки, які частіше за чоловіків мали симптоми тривожності та депресії, тоді як афроамериканці виявляли меншу схильність до цих психічних розладів.
Механізм двонаправленого зв’язку між риносинуситом і психічними розладами залишається поки що незрозумілим. Однак дослідники припускають, що хронічне запалення, постійний дискомфорт і фінансове навантаження, пов’язане з лікуванням риносинуситу, можуть сприяти розвитку тривожності та депресії. У свою чергу, психічні розлади можуть посилювати сприйняття фізичних симптомів і погіршувати здатність пацієнта до відновлення.
Автори дослідження наголошують на важливості своєчасного виявлення зв’язку між хронічним риносинуситом і психічними розладами для розробки ефективних методів профілактики та лікування. Окрім традиційної терапії для лікування риносинуситу, варто звертати увагу на психічне здоров’я пацієнтів, щоб зменшити ризик розвитку тривожності та депресії.