Пропонуємо вашій увазі десятку найбільш дивовижних знімків космічних просторів нашої Сонячної системи, які допоможуть вам по-новому поглянути на навколишній космос. Знімки були представлені в рамках літературного проєкту Otherworlds.
Меркурій на тлі Сонця. Меркурій – маленька чорна точка трохи лівіше центру, і різниця в розмірах між зіркою і планетою тут очевидна. До слова, маса Сонця становить 99,86% маси всіх об’єктів Сонячної системи
Потоки лави на Венері. Лавові річки, які сповзають від вулкана Кунапіппі-Монс, розташованого праворуч, простягаються по всій долині Тан-йондозо. Яскрава область зліва – метеоритний кратер
Земля і Місяць. Цей знімок, зроблений за допомогою геостаціонарного супутника, який пролітав над Тихим океаном та захопив в кадр і Землю, і її супутник. У середній частині океану, високі хмари світяться червоним – це відблиски сонця, що сходить
Тумани марсіанської долини. Західна частина каньйону Валлес Марінес, ширина якого становить 3 060 км, на фотографії постає покритою серпанком водяного туману і кіркою ранкового водяного льоду. У деяких точках глибина каньйону сягає 6,5 км, що більше ніж в три рази глибше Гранд Каньйону в Аризоні на Землі.
Астероїд Ерос. 433 Ерос – перший астероїд, виявлений поблизу Землі в 1898 році. Його довжина становить близько 34 км, і повний оборот навколо нашої планети він робить за 5 годин. Вивчення метеоритів, подібних Еросу, говорить про те, що в ньому може міститися велика кількість золота, срібла, цинку, алюмінію та інших корисних речовин, більше, ніж в земній корі
Європа і Велика червона пляма. Європа – другий найближчий супутник Юпітера, і її можна розглядати в правій частині фотографії. Вона трохи менше, ніж земний супутник. Зліва чітко видно Велика червона пляма – величезний грозовий фронт, що бушує на планеті-гіганті вже мінімум 348 років, один тільки розмір якого втричі перевищує розміри Землі
Північний полюс Сатурна. Сатурн, в обрамленні чудових кілець, є одним з найбільш яскравих об’єктів Сонячної системи. Кільця, що складаються з мікрокристалів льоду і космічного пилу, прекрасно відбивають сонячне світло. Відбиття настільки інтенсивне, що навіть сутінки на планеті настають з помітним запізненням
Уран і його кільця. Кільця Урана були виявлені лише в 1977 році. Надзвичайно темні, вони швидше за все складаються з водяної пари, яка може містити змінену радіацією органіку. Уран був виявлений Вільямом Гершелем в 1781 році за допомогою телескопа, який той самостійно розробив і сконструював
Нептун і Тритон. Цей півмісяць – одна з останніх фотографій, записаних апаратом Voyager 2 під час космічної експедиції. Незважаючи на те, що ця місія почалася 40 років тому, ми все ще продовжуємо отримувати інформацію від обох Вояджерів
Серпанок Плутона. У липні 2015 року космічний апарат НАСА New Horizon здійснив політ у бік Плутона, і результати його спостережень сильно здивували вчених. Виявилося, що поверхня планетоїда набагато більш строката, ніж дослідники могли собі уявити, і незабаром стало зрозуміло, що атмосфера в променях сонячного світла така ж блакитна, як і небо Землі
Натхнення: www.popmech.ru