Високогірні рослини рябчики тисячоліттями застосовують в китайській медицині, і чим активніше їх збирають в тому чи іншому районі, тим непомітніше стають їх листя і стебла.
Лікарські рослини роду Fritillaria – рябчики – недарма називають саме так: їх представники характеризуються строкатим забарвленням квіток, хоча листя і стебла, як правило, звичайні, зелені. Деякі види рябчиків, такі як високогірний Fritillaria delavayi, що росте в Тибеті й Гімалаях, тисячоліттями застосовують в традиційній китайській медицині. Для приготування кілограма «цілющого» порошку потрібно зібрати кілька тисяч суцвіть.
Зазвичай рябчики добре помітні на кам’янистих схилах, проте деякі популяції чудово ховаються. Їх листя і стебла набули буро-сірого забарвлення, що маскує Fritillaria у навколишньому фоні. І такий камуфляж виражений тим сильніше, чим інтенсивніше експлуатують люди рослини на конкретній території. Про це розповідається в новій статті, опублікованій в журналі Current Biology.
Сам по собі камуфляж у рослин – велика рідкість, хоча і не є новиною для фахівців. Зазвичай він розвивається саме в таких ландшафтах – відкритих і позбавлених будь-якого захисного покриву, – рятуючи рідкісні рослини від уваги травоїдних. Однак вчені не помітили на рябчиках великої кількості слідів укусів, природних ворогів на такому високогір’ї у них практично немає.
Тому Мартін Стівенс (Martin Stevens) і його колеги запідозрили, що саме тиск, що створюється невтомними збирачами лікарських рослин, стимулює їх формувати все більш ефективний «гірський» камуфляж. Щоб перевірити це, вони отримали дані про загальну масу рябчиків, які збирачі в тій чи іншій місцевості Китаю здавали в 2014-2019 роках. Крім того, автори врахували час, необхідний для збору на цих територіях: на деяких схилах дістатися і зірвати рослину з-під каменів – завдання складніше, ніж на інших.
Ці дані дозволили оцінити кількість і простоту збору лікарських рябчиків для кожної конкретної місцевості. Стівенс зі співавторами порівняли їх з забарвленням локальних популяцій рослин, яку точно оцінювали за допомогою спектрометра. За словами вчених, кореляція виявилася «досить переконливою». Втім, різницю в кольорі видно і неозброєним оком. Дослідники продемонстрували це за допомогою онлайн-опитування, учасники якого знаходили замасковану рослину з більшими труднощами, ніж «звичайну».
Втрата звичного фарбування для рослини – завдання складніше, ніж для тварин. Виявити її стає важко не тільки для травоїдних, але і для запилювачів, від яких залежить поява потомства. До того ж сіро-коричневі відтінки повинні знижувати ефективність фотосинтезу. Проте всі ці мінуси для гірських рябчиків переважаються одним величезним плюсом: можливістю залишитися непоміченими для людей.
Натхнення: naked-science.ru