Американські дослідники змогли виявити людську ДНК в найвіддаленіших і недоступних куточках земної кулі. За їх словами, це і наукове благо, і етична дилема.
Всі вісім мільярдів жителів Землі постійно кашляють, спльовують, змивають і виділяють величезну кількість свого генетичного матеріалу, який залишається на пляжному піску і потрапляє в глибини океану, тече разом з річковою водою і носиться з повітряними потоками високо над землею. Згідно з результатами дослідження, проведеного вченими з Флоридського університету (США) і опублікованого в журналі Nature Ecology & Evolution, сліди перебування людини поки не виявили тільки на найвищих гірських вершинах і деяких віддалених островах. Але все ще може змінитися.
Повсюдність нашої ДНК – це і наукове благо, і непроста етична дилема. Порівняно просте виявлення генетичних зразків може послужити як для виявлення нових ракових мутацій в масі зразків, що змиваються в каналізацію (це дозволить оцінити їх поширення у населення конкретного населеного пункту і з’ясувати, до яких типів раку вони можуть привести) або визначення ДНК злочинця через забір повітря на місці злочину, так і для неузгодженого отримання генетичної інформації людини з відданого в прання простирадла або совка з піском з дитячої пісочниці.
Протягом усього дослідження вчені знаходили людську ДНК буквально всюди, і якість зібраних зразків було трохи гірше, якби їх взяли безпосередньо у донора. Саме тому у вчених виникли складнощі з оприлюдненням результатів: представивши у своєму дослідженні повні послідовності ДНК невідомих людей, але не отримавши на те їх згоди, автори могли мимоволі вчинити злочин.
Раніше аналогічні методи збору ДНК застосовували для вивчення морських черепах, коли вчені збирали зразки ДНК з пляжів, на яких відкладали яйця рептилії, які знаходяться під загрозою зникнення. Це дозволило оцінити загрозу вірусних видів раку, яким схильні черепахи.
Водночас в зразках, крім черепашачої, була виявлена маса людської ДНК. Дослідники вирішили з’ясувати, наскільки вона поширена в навколишньому середовищі і чи можна використовувати зібрані зразки для секвенування.
Вченим вдалося виділити ДНК людини зі зразків у Флориді та Ірландії, з річкової води і проб міського повітря. Виняток склали гірський струмок, що бере початок високо в горах, і пляж віддаленого острова, на якому ніколи не жили люди: в них генетичних слідів людини не виявили.
Тепер, уклали дослідники, настав час науковому співтовариству, правоохоронним органам і політикам задуматися про питання, пов’язані зі згодою і конфіденційністю, і розробити правову базу для використання таких зразків ДНК без згоди людей, від яких її отримали.