Аналіз морфології приматів свідчить, що людське підборіддя могло виникнути як побічний продукт інших еволюційних змін, а не як результат прямого природного добору.
Підборіддя — це кістковий виступ нижньої щелепи, характерний лише для Homo sapiens серед усіх приматів. Воно довго розглядалося як адаптивна ознака, пов’язана з жуванням, мовленням або статевим добором. «Еволюція часто є більш хаотичною та менш спрямованою, ніж люди очікують», — наголошує Норін фон Крамон-Таубадель. Дослідниця підкреслює, що не кожна відмінна риса формується з конкретною функціональною метою.
Команда проаналізувала 532 черепи людей і 14 видів сучасних мавп, включаючи шимпанзе, горил та орангутанів. Було виміряно 46 краніометричних параметрів і застосовано кількісні генетичні моделі для перевірки ролі генетичного дрейфу — «випадкових змін частот ознак у популяції». Виявилося, що лише частина рис підборіддя демонструє ознаки прямого добору, тоді як інші є корельованими змінами.
Формування підборіддя пов’язують із комплексом еволюційних трансформацій: розвитком прямої постави, збільшенням мозкового відділу черепа та зменшенням зубів і жувальних м’язів. У процесі редукції передньої частини обличчя нижня щелепа почала виступати вперед, утворюючи підборіддя. Таким чином, воно може бути прикладом так званого спандреля — «побічного продукту структурних змін», терміна, запозиченого з архітектури.
«Те, що така помітна риса виглядає як окрема “річ”, не означає, що вона еволюціонує незалежно», — зазначає Джеймс ДіФріско. Отже, підборіддя може бути не адаптацією, а результатом інтегрованої перебудови черепно-лицевої системи в ході людської еволюції.