Купи саргасуму на узбережжі Флориди перетворюються на серйозну перешкоду для морських черепашенят, істотно знижуючи їх шанси вижити під час міграції з гнізда до океану.
Щороку маленькі черепашки, щойно вилупившись, долають небезпечний шлях із піску до води, уникаючи штучного освітлення, хижаків і сміття. В останні роки до цього списку додалася нова загроза — масове скупчення саргасуму (“Sargassum” — це родина бурих водоростей, які часто накопичуються на узбережжі). “Чим довше черепашеня залишається на пляжі, тим вищий ризик загинути від хижаків, спеки чи зневоднення”, — пояснює Сара Мілтон, докторка наук, професорка біологічного факультету Флоридського Атлантичного університету.
У дослідженні науковці спостерігали за рухом трьох видів черепах: логерхедів (Caretta caretta), зелених черепах (Chelonia mydas) та шкірястих (Dermochelys coriacea), яким створили штучні «стежки» з саргасумом заввишки до 19 см. Результати продемонстрували істотне уповільнення руху всіх видів: логерхеди затримувались на 175% довше у щільному саргасумі, зелені черепахи — на 159%, шкірясті — на 158%. “Деякі черепашенята не змогли подолати навіть 7-сантиметрові купи водоростей”, — йдеться в статті.
Під час випробувань багато черепашенят перекидалися на спину, що лише посилювало небезпеку. Один екземпляр перевертався понад 20 разів. Хоча фізичні зусилля не впливали на рівень глюкози в крові, зволікання на пляжі значно підвищувало ризики для життя. “Наші дані свідчать, що сам процес повзання є важчим, ніж наявність саргасуму, але останній значно подовжує час перебування черепашенят у небезпечному середовищі”, — зазначено в дослідженні.
На думку вчених, поширення саргасуму загрожує не лише самим черепахам, а й середовищу їх гніздування. “Саргасум може зменшити площу для відкладання яєць і змінити умови інкубації”, — попереджає Мілтон. Дослідники наголошують на необхідності нових стратегій управління пляжами, які б враховували виклики, спричинені цими водоростями, аби зберегти популяції морських черепах у довгостроковій перспективі.