Учені виявили, що звичайні ігрунки здатні використовувати індивідуальні вокалізації для звернення до конкретних членів своєї групи, що раніше вважалося властивим лише людям, дельфінам та кільком іншим видам.
Звичайні ігрунки (*Callithrix jacchus*), маленькі примати з Південної Америки, вже давно відомі своєю здатністю видавати свистячі звуки, так звані “фі-крики”, для підтримки контакту в густих тропічних лісах. Однак нове дослідження, проведене вченими з Єврейського університету в Єрусалимі, розкрило ще одну важливу функцію цих звуків. Мавпи не тільки інформують своїх родичів про своє місцезнаходження, але й можуть “називати” один одного, використовуючи персоналізовані звукові сигнали, подібні до імен.
Під час дослідження 10 ігрунок взяли участь у серії експериментів, у яких їх поміщали в окремі клітки з можливістю бачити одне одного, а потім розділяли шторою. Приматів залишали в кімнаті на 1,5 години, під час яких було записано понад 50 000 “фі-криків”. За допомогою нейромережі дослідники проаналізували звуки та виявили, що мавпи змінюють свої крики в залежності від того, до кого саме звертаються. Вони спочатку використовували варіативні звуки, доки не встановлювали контакт з конкретною твариною, після чого переходили на більш постійний набір звуків, що підходить для цієї особини.
В експериментах також було задіяно комп’ютер, який відтворював записані звуки. Мавпи сильніше реагували на ті записи, які містили “персоналізовані” звукові сигнали, тобто, звернені до них. Це підтвердило здогадки вчених про те, що ігрунки можуть розпізнавати своє “ім’я” і реагувати на нього.
Крім того, дослідники виявили, що члени однієї сім’ї використовують схожі звукові сигнали, що нагадує людські діалекти. Це допомагає тваринам залишатися згуртованими та підтримувати зв’язок між собою.