Нове дослідження демонструє, що моаї Рапа-Нуї створювали десятки незалежних майстерень, а не єдина централізована влада.
Команда під керівництвом Карла Філіпа Ліпо застосувала фотограмметрію та зібрала понад 11 тисяч зображень кар’єру Рано Рараку, створивши детальну 3D-модель виробничого ландшафту. Аналіз показав наявність 30 окремих зон видобутку каменю, кожна з власними техніками різьблення. Як зауважують автори, «ми представляємо першу 3D-модель кар’єру моаї… що дає нове уявлення про організаційні процеси».
Такий розподіл свідчить, що статуї висікали різні локальні групи, узгоджено з децентралізованою соціальною структурою Рапа-Нуї. Вивезення фігур у різних напрямках додатково підтверджує відсутність єдиного центру контролю. Ліпо підкреслює: «це висікання відбувалося не централізовано, а різними спільнотами одночасно». Подібність між статуями відображає не нав’язаний стиль, а культурний обмін між громадами.
Тривимірна модель показала, що Рано Рараку був складною мережою майстерень із чіткою просторовою структурою. Вона документує сотні моаї на різних етапах виробництва, відкриваючи нові можливості для вивчення технологій та організації праці. Такий підхід змінює уявлення про мегалітичне будівництво, доводячи, що масштабні проєкти могли виконуватися без централізованої ієрархії.
Дослідники наголошують, що детальні цифрові дані підтримають зусилля зі збереження об’єкта та відкриють шлях до нових гіпотез. У статті зазначено: «більша частина “таємниці” Рапа-Нуї походить від нестачі доступних доказів». Нова реконструкція усуває цю прогалину, демонструючи багатошарову історію виробництва моаї та роль локальних спільнот у створенні цих унікальних пам’яток.