Морська спека 2003 року спричинила довготривалі та різкі екологічні зрушення в Північній Атлантиці, наслідки яких відчуваються океанічними екосистемами й сьогодні.
У статті узагальнено результати огляду понад ста наукових робіт, виконаного морськими біологами з Німеччини та Норвегії. Дослідники показали, що морські теплові хвилі (МТХ — «періоди аномально підвищеної температури морської води») після 2003 року викликали масштабну реорганізацію екосистем. Зміни охопили всі трофічні рівні — від одноклітинних протистів до риб і морських ссавців.
«Події 2003 року сигналізували про початок тривалої фази потепління, не схожої на будь-яку іншу раніше», — зазначає морський еколог Карл Міхаель Вернер з Тюненського інституту. Ослаблення субполярного кругообігу дозволило теплим субтропічним водам проникнути в Норвезьке море. Одночасно приплив холодних арктичних вод суттєво зменшився.
У результаті температура поверхні моря різко зросла, а прогрів води сягнув глибин до 700 метрів. Морський лід значно скоротився, що відкрило нові акваторії для теплолюбних видів. Холодноводні організми, навпаки, почали втрачати свої екологічні ніші.
«У кожному регіоні відбулася зміна від холодоадаптованих видів до теплолюбних», — підкреслюють автори. Після 2003 року почастішали спостереження косаток і вусатих китів. Водночас чисельність нарвалів і тюленів-капюшонів помітно скоротилася.
Зміни торкнулися й донних екосистем. Масові цвітіння фітопланктону забезпечили їжу для багатощетинкових червів і ламких зірок. Атлантична тріска скористалася зростанням доступних ресурсів, але інші ключові види, зокрема мойва, змістилися на північ.
2003 рік автори називають «поворотним моментом» для Північної Атлантики. Подальше потепління може позбавити багато видів можливостей для міграції та нересту. «Організм не виграє від потепління, якщо не знайде безпечного середовища», — зауважує Вернер.
Дослідники наголошують, що МТХ пов’язані зі спалюванням викопного палива та накопиченням парникових газів. Океан поглинає більшу частину надлишкового тепла, посилюючи зворотні кліматичні зв’язки. Розуміння цих процесів є критично важливим для прогнозування майбутнього океанів.