Ні для кого ні секрет, що з кожним роком перед людством усе гостріше встає проблема перенаселення. У моменти, коли повідомляють про те, що народився шестимільярдний, семимільярдний жителі планети (адже на мільярд наша чисельність збільшилася всього лише за 11 років!), з тугою дивишся на незаселені місця.
І якщо освоювати північ або небезпечні тропіки здається марною затією, то космічна романтика часто вабить. Найчастіше люди звертають уваги на найближчих сусідів Землі – Марс і Венеру. Про останню і буде вестися мова.
Не тільки вчені, але письменники-фантасти помічали схожість Землі і Венери. Якщо до газових гігантів (Юпітеру, Сатурну, Урану) як до потенційного дому ставитися складно, то такі планети, як Венера, можна уявити заселеними. Так, її розміри, сила тяжіння і навіть склад дуже нагадують земні. При цьому до початку серйозних космічних досліджень про її поверхню практично нічого не було відомо – планета була постійно закрита хмарами.
Тому вивчали планету радіолокаційними засобами, орієнтуючись на відбиття радіохвиль від поверхні. Не дивно, що до 60-х, а нерідко і після, картина в книгах була дуже далека від того, що ми знаємо зараз. Приміром, у Стругацьких в “Країні багряних хмар” на Венері існують і рідка вода, і рослини, і навіть примітивний тваринний світ. Правда, космонавти можуть знаходитися на поверхні тільки в скафандрі – близькість Венери до Сонця позначається на підвищеній температурі, а атмосфера значно відрізняється від земної.
Те, що на Венері “спекотно”, Стругацькі вгадали, але промахнулися десь на чотириста градусів. Середня температура планети становить близько +467 градусів за Цельсієм, що навіть спекотніше, ніж на найближчій до Сонця планеті – Меркурії. Води там немає, і якщо людство буде переселятися, то доведеться використовувати комети або астероїди для її доставки. Втім, можна спробувати і синтезувати рідину – приміром, з атмосферного водню і вуглекислого газу.
При використанні бомбардування кометами або водно-аміачними астероїдами буде потрібно величезна кількість води – десять в сімнадцятій ступеня тонн! Найвідоміша комета, комета Галлея, важить приблизно в сто тисяч разів менше, а якщо спробувати скинути на Венеру крижаний астероїд необхідних розмірів, то його діаметр складе 600 кілометрів. Втім, якщо така авантюра вдасться, то точно розраховане бомбардування під силу скоротити довгу венеріанську добу (117 земних діб), “розкрутивши” Венери навколо її осі. Але для значного прискорення, на жаль, потрібен більший астероїд, ніж просто для доставки води.
Серед інших проектів по поліпшенню венеріанських умов – впровадження в середовище Венери живих організмів. У 1961 році відомий астрофізик Карл Саган пропонував закинути в атмосферу організми хлорели, розраховуючи, що водорості будуть активно розмножуватися, а із зростанням їх популяції атмосфера буде збагачуватися киснем. Це допоможе знизити парниковий ефект, і, як наслідок, температуру на поверхні планети. Зараз у таких планетах фігурують в основному генно-модифіковані синьо-зелені водорості або спори цвілі, оскільки без генної модифікації організмів на Венері вижити буде проблематично.
Але, на жаль, якими б перспективними не здавалися всі перераховані проекти, поки що їх здійснювати дуже важко. Так що залишається лише мріяти про те, що коли-небудь людство зможе підкорити цю планету: одночасно і схожу на нашу Землю, і іншу.
Натхнення: earth-chronicles.ru