Мозок людини кодує спогади за допомогою кількох різних груп нейронів, що дозволяє створювати резервні копії інформації для забезпечення її довготривалого зберігання та адаптації до нових умов.
Процес збереження спогадів є динамічним і залежить від різних типів нейронів у гіпокампі — області мозку, яка відповідає за запам’ятовування, орієнтування у просторі та прийняття рішень. Дослідники з Базельського університету з’ясували, що різні групи нейронів створюють кілька “копій” одного і того ж спогаду, кожна з яких має свої особливості та поведінку в часі. Це дозволяє мозку більш ефективно використовувати досвід для адаптації до нових умов та ситуацій.
Перша група нейронів, яка з’являється в ембріона на ранніх стадіях розвитку, відповідає за довготривале зберігання інформації. Такі нейрони створюють слабку копію спогаду, яка з часом міцнішає, надаючи можливість мозку використовувати її для подальших висновків та дій. Протилежним є механізм функціонування нейронів, що утворюються на пізніх етапах розвитку: вони спочатку записують міцну копію інформації, але з часом ця копія слабшає та стає недоступною.
Проміжні нейрони, що формуються між цими двома групами, відповідають за стабільне збереження спогадів. Вони кодують інформацію таким чином, що вона залишається доступною для тривалого використання, не втрачаючи своєї точності. Таким чином, мозок забезпечує багаторівневий механізм обробки спогадів, що дозволяє гнучко реагувати на нові виклики та зміни в навколишньому середовищі.
Дослідження показали, що спогади можуть бути переписані та змінені, особливо на ранніх етапах після їх формування. Це вказує на пластичність мозку та його здатність оновлювати збережену інформацію в процесі взаємодії з новим досвідом. Отримані дані можуть бути використані для покращення методів лікування розладів пам’яті, таких як посттравматичний стресовий розлад або амнезія.