Достовірні сліди льодовикових опадів, які датуються віком приблизно 600-800 млн років, знаходять навіть в тропічних областях. Пояснення цьому пропонує гіпотеза «Землі-сніжинка», згідно з якою в цей період вся планета переживала одне з найграндіозніших зледенінь, яке цілком покрило льодом і снігом всю площу. Проте закінчився і цей період: накопичення в атмосфері надлишку вуглекислого газу змусило Землю знову розігрітися і розтанути, повернувшись до життя.
Глобальне танення відбувалося поступово, спочатку привівши до утворення численних морів з досить солоним нижнім шаром води, над яким плавав менш щільний товстий прісноводний шар. Вони зливалися, утворюючи все більш обширні моря і океани, швидше, ніж перемішувалися шари води.
У новій роботі геолога Чиказького університету Доріана Еббота (Dorian Abbot) і його колег показано, що перемішування відбувалося вкрай повільно і як мінімум 50 тис. років вся поверхнева вода на планеті була прісною. Про це вчені пишуть в журналі Geology.
Сьогодні повне перемішування води в Світовому океані займає близько 1000 років, однак близько 600 млн років назад цей процес ускладнювався великою різницею в температурі і щільності шарів. За попереднє заледеніння близько половини води океану замерзло шаром прісного льоду – рідка вода, що збереглася під ним стала набагато більш солоною, вдвічі більше солоною, ніж сьогодні.
Після танення шар прісної води над нею досяг товщини 2 км. Втім, це «планетарне озеро» навряд чи могло спокусити когось купанням. За підрахунками Еббота і його співавторів, потужний парниковий ефект нагрівав воду на поверхні до температури близько 50 °С. Вона охолола лише поступово, перемішавшись з крижаною солоною водою внизу під дією течій, вітрів і припливів.