Зонд LRO несподівано виявив у “світлих” кратерах на південному полюсі Місяця нові запаси льоду, що значно розширило запаси води на супутниці нашої планети, йдеться в статті, опублікованій в журналі Icarus.
“Ми завжди думали, що лід на Місяці повинен бути присутнім у всіх точках, де температура досить низька для формування льоду, але насправді це далеко не завжди так, і ця особливість Місяця вже давно інтригує нас. Тепер у нас є достатньо даних для того, щоб приступити до розкриття загадки про те, як виникла ця вода. Це важливо не тільки для колонізації Місяця, але і для відповіді на питання, звідки взялася вода на Землі”, — розповідає Меттью Зіглер (Matthew Siegler) з Планетологічного інституту в Тусоні (США).
Одним з головних відкриттів зонда LRO стало те, що цьому космічному апарату, в компанії з зонда LCROSS, вдалося знайти сліди присутності води в кратері Кабеус на південному полюсі Місяця. Крім того, LRO знайшов своєрідні “зони вічної мерзлоти”, куди не потрапляють промені Сонця, і де лід повинен по теорії існувати вічно, а в 2012 році зонд виявив, що лід присутній і в “світлих” частинах кратерів.
Ключову роль у здійсненні цього відкриття зіграв нейтронний детектор LEND, який підказав вченим НАСА ті точки на південному полюсі, де можлива частка води і льоду була максимальною. Це відкриття змусило вчених гадати, звідки взялася вода на Місяці, хто її туди приніс, і як їй вдалося вижити, не випарувавшись під дією променів Сонця.
Нові запаси льоду, про існування яких вчені раніше не підозрювали, були знайдені Зіглером та його колегами за допомогою двох інших приладів LRO – лазерного висотоміра LOLA і інфрачервоного “термометра” Diviner, здатного заміряти навіть невеликі коливання температури на поверхні Місяця.
Використовуючи обидва цих інструменту, вчені підготували дві незвичайні карти Місяця, наскільки “теплими” є різні регіони на її поверхні, і як добре вони відбивають світло. Комбінація цих параметрів, як пояснює Зіглер, дозволяє досить точно знаходити запаси льоду – заморожена вода, за словами вченого, зазвичай буває більш холодною, ніж “сухий” місячний ґрунт, і при цьому вона краще відбиває світло.
У минулому вчені НАСА шукали поклади води на Місяці виключно в темних і холодних кратерах на полюсах Землі супутниці, куди промені Сонця не проникають взагалі або заходять вкрай рідко, що допомагає уникати льоду випаровування в космос.
Зіставлення даних з Diviner і LOLA показало, що подібний підхід був помилковим – виявилося, що великі запаси льоду були зосереджені не тільки в холодних і темних, але і в яскравих і відносно теплих кратерах на південному полюсі Місяця.
Подібне відкриття посилює загадковість місячних запасів води – на Місяці, незважаючи на велику відстань між ним і Сонцем, міститься приблизно в чотири рази менше льоду, ніж на Меркурії, першій планеті Сонячної системи. Чому це так, вчені поки не знають, і вони сподіваються, що нові спостереження LRO допоможуть знайти відповідь на це питання.