Планети народилися з речовини газопилового диска, який обертався навколо молодого Сонця, нестабільного і слабкого. Більш важкі частинки сильніше притягувалися до зірки і згодом мігрували ближче до центру диска, давши початок кам’янистим тілам внутрішньої Сонячної системи – Меркурія, Венери, Землі і Марса, що містять великі кількості кремнію і заліза. Проблема в тому, що ці тверді частинки “злипаються” одна з одною погано настільки, що народження з них цілих планет вимагає якогось пояснення.
У статті, опублікованій в журналі The Astrophysical Journal Letters, Олександр Хаббард з Американського музею природної історії в Нью-Йорку звертає увагу на молоду зірку FU Оріона. У 1936 р. ця велика жовта зірка спалахнула в сотні раз яскравіше звичайного – і продовжує світитися так досі. Передбачається, що додаткове випромінювання живить речовину газопилового диска, що зірка поглинає. Відомі й інші зірки, які ведуть себе таким же чином – але що, якщо через такий період проходило і молоде Сонце в період формування його планет?
Хаббард приходить до висновку, що тільки в цьому випадку Сонячна система могла стати такою, якою вона стала. Найпотужніше випромінювання призвело до нагрівання і часткового розплавлення твердих частинок заліза та інших речовин, дозволивши швидко сформуватися з них майбутнім кам’янистим планетам. За словами вченого, не будь тимчасового посилення яскравості зірки, таке розплавлення могло відбуватися лише набагато ближче до неї. Це могло дати початок більш компактній системі із гарячими та малопридатними для життя планетами – такими, як Kepler-11, найвіддаленіша з шести планет якої знаходиться вдвічі ближче до зірки, ніж Земля.
До речі, гіпотеза Хаббарда пояснює і скромні розміри Марса. Його невелику величину прийнято пов’язувати з тяжінням речовини з боку Юпітера, однак іншою причиною може бути відстань до Сонця. Навіть молоде і – тимчасово – виключно яскраве, воно випромінювало недостатньо сильно для того, щоб розплавити великі кількості твердих частинок на такому великому видаленні, де проходить сьогодні марсіанська орбіта.